Ісламські вчення (Джамал А. Бадаві)
Набір 9: Ісус: Улюблений Посланець Аллаха — Частина 2 (16 касет)
а) Бадаві вкотре висловлює похвалу ще одній особі, Вільяму Ченнінгу, який критикує доктрину Трійці
б) Бадаві стверджує, що вчення про Трійцю походить із гностичної та східної філософії.
в) Бадаві зовсім не подобається Атанасіанський Символ Віри.
г) Бадаві стверджує, що всі докази, які люди наводять на підтвердження обожнення Ісуса, є непереконливими, дуже слабкими та неправильно тлумачаться в контексті всієї Біблії, а насправді є просто алегоричними.
e) 1 Івана 5:7 було «вилучено», що свідчить про те, що Трійця не є істиною. (Повторення його тези з касети № 10а серії 8).
f) У Біблії немає жодного підтвердження вчення про Трійцю; підтверджується лише абсолютна єдиність Бога. Трійця не є логічною чи обґрунтованою.
а) Знову ж таки, дивно, що Бадаві підтримує вірування унітаріїв, які, зокрема, вважають, що багато релігій ведуть до Бога.
З одного боку, Бадаві цитує Ченнінга та інших унітаріїв, а також їхні цитати з біблійних уривків, щоб критикувати Трійцю. З іншого боку, Бадаві критикує біблійні уривки (такі як Івана 1:1, 14; Філіп’ян 2 тощо), які йому не до вподоби, а також їхніх авторів (таких як Іван та Павло).
б) Трійця не могла походити від гностиків, оскільки гностицизм був культом, що виник із християнства. Також дивно, що Бадаві стверджує, ніби християнська доктрина походить від східних релігій, адже існує більше доказів того, що іслам запозичив елементи із зороастризму та інших східних релігій, ніж того, що це зробило християнство.
в) Бадаві, можливо, не подобаються жодні християнські віросповідання, а не лише Атанасіанський (Нікейський) Символ віри. Багато людей, можливо, не знають, що Нікейський Символ віри не був сформульований вперше у 325 році н. е. Він був незначною модифікацією старого Єрусалимського Символу віри, а також дуже схожий на більш ранній Кесарійський Символ віри. Більше інформації з цього приводу див. у праці «Апостольські отці», т. 7, с. 524.
d) Як зазначалося в попередній серії, з одного боку Бадаві стверджує, що в Новому Завіті немає доказів божественності Христа. З іншого боку, Бадаві суворо критикує Павла та авторів Євангелій від Матвія та Івана за те, що вони навчають про божественність Христа.
e) 1 Івана 5:7 прямо згадує Трійцю. Чи справді Бадаві вважає, що цей вірш має бути в Біблії? Навряд чи. Навпаки, немає жодних доказів того, що цей вірш був «вилучений» з оригіналу. Навпаки, цей вірш був доданий, про що свідчить той факт, що жодна Біблія не містила цього вірша, аж поки він не з’явився на полях одного рукопису X та XIV століть, а в тексті Біблії — аж у XVI столітті.
f) У нашій відповіді на пункт 8 касети № 10 серії 8 наведено понад 100 віршів, що підтверджують різні аспекти Трійці. Раніше ми показали, як Трійця передбачалася в Старому Завіті, чітко відкривалася в Новому Завіті, про неї писали ранні християни, і навіть язичники знали, що християни поклонялися Ісусу як Богу. Бадаві справді важко пояснити явище трійного кипіння води, і слухач визнає його аргументи в цьому питанні дуже слабкими та непереконливими.
а) У сурі 5:75 Корану сказано, що Ісус не є Богом
б) Сури 4:171 та 5:76 стверджують, що Трійці не існує
в) Бадаві стверджує, що Святий Дух — це ангел Гавриїл, а не Бог
г) Бадаві стверджує, що іслам є цілком чітким «запереченням» Трійці, спокути Ісуса та Його кровної жертви.
e) Бадаві стверджує, що можна бути добрим християнином, не віруючи в ці речі, а також в інші спотворені вчення, викладені в ненадійній Біблії, що ґрунтується на помилкових євангельських записах.
f) Бадаві стверджує, що Ісус ніколи не навчав ідеї замісного спокутування кров’ю, а навпаки — наголошував на дотриманні Десяти заповідей та здійсненні добрих справ, згідно з Матвія 19:16-19.
а) Це, ймовірно, є справжньою причиною, через яку Бадаві відкидає Трійцю, оскільки він не навів жодних суттєвих заперечень, окрім тих, що містяться в Корані.
б) Питання полягає не в тому, що говорить Коран, а в тому, що
b1) Коран суперечить Євангеліям щодо божественності Христа
б2) Коран стверджує, що первісні Євангелія походили від Бога
б3) Ми можемо довести, що те, що ми маємо, є вірним збереженням первісного змісту.
б4) Отже, саме Коран є фальшивим
в) Уявлення про те, що Святий Дух — це Гавриїл, є типовим мусульманським віруванням, хоча невелика кількість мусульман з цим не погодиться.
d) З сумом мусимо повністю погодитися з Бадаві в цьому питанні. Іслам є дуже чітким «запереченням» Трійці, спокути Ісуса та Його жертви кров’ю.
Проте він мав би погодитися, що якщо припустити, що це все правда, то Коран заперечував би істину.
e) Хоча Бадаві намагається переосмислити поняття «християнин», варто зазначити, що багато мусульман-суфіїв, шиїтів та алавітів стверджують з такою самою переконаністю, як і доктор Бадаві, що можна бути добрим мусульманином, ігноруючи п’ять стовпів ісламу, а в багатьох випадках навіть вживаючи вино.
f) Оскільки д-р Бадаві відкидає Біблію, він лише стверджує, що Ісус із Корану навчав саме цього.
Ісус також навчав: «Щоб усі шанували Сина, як шанують Отця» (Івана5:23 )
Ісус навчав, що всі, хто не вірить у те, ким насправді є Ісус, помруть у своїх гріхах. Іоанна 8:24;12:47 –48;6:45 .
Ісус змінив вчення про розлучення, їжу тощо.
Хоча ми високо оцінюємо те, що доктор Бадаві читає Біблію, йому слід читати її більш ретельно.
а) Він стверджує, що головним прихильником теорії кровних жертв та спокути в Новому Завіті був Павло, який не був учнем Ісуса і навіть не був очевидцем Його служіння.
б) Павло у своїх творах висловлювався щодо кровних жертв та спокути більш чітко, ніж інші автори Нового Заповіту.
в) Бадаві цитує Івана 1:4 і стверджує, що це свідчить про те, що Ісус виконав свою місію ще до того, як було здійснено будь-яке спокутування кров’ю, і що це є переконливим доказом того, що розп’яття не було необхідним.
г) Яків (*2-й розділ) мав іншу думку, ніж Павло, щодо спокути та віри і наголошував на дотриманні Закону та виконанні діл. Бадаві намагається протиставити Якова 2:24 Павлу в Посланні до галатів 2:16.
e) Павло вважав, що людська природа (Римлянам5:18 ) була зіпсована через гріхопадіння Адама (також Римлянам5:12 )
f) Бадаві зазначає, що несправедливо заздалегідь засуджувати людей через Адама.
a) Ми можемо погодитися з частиною того, що каже д-р Бадаві, а саме, що в Новому Завіті, у листах Павла, чітко викладається вчення про спокуту кров’ю. Зауважте, що д-р Бадаві чітко визнає, що це вчення міститься в Новому Завіті.
Однак ми знаходимо спокуту кров’ю в Євангеліях від Матвія, Марка, Луки, Івана, у листі Петра, а також спокуту в Ісаї та інших місцях Старого Завіту.
б) І Павло, і Іван висловлювалися чітко, оскільки обидва детально пояснювали ці поняття. Однак автор Послання до Євреїв, ймовірно, висловлювався ще чіткіше.
в) Іоанна 1:4 дійсно було написано до розповіді про розп’яття Ісуса. Однак будь-хто має побачити, що Бадаві тут не може мати рації: Іоанна 1:4 було написано ще до розповіді про народження Ісуса.
г) Хоча акценти різняться, поєднати ці вчення не становить жодних труднощів. Ніщо в Посланні Якова не заперечує, що ми спасенні благодаттю через віру, це не від нас самих. Павло, який у Посланні до Ефесян сказав, що ми спасенні для того, щоб чинити добрі діла, не заперечує Якова 2, де сказано, що віра без діл мертва. Віра є вкладом у наше спасіння, а діла — необхідним результатом.
e) Погляд Бадаві тут, здається, суперечить стандартній сунітській теології. Хоча сунітський іслам не наголошує на гріховності людини так сильно, як християнство, він все ж визнає, що всі (крім Ісуса) були торкнуті сатаною ще в утробі матері.
f) Бадаві, очевидно, не розуміє суті ключового християнського вчення в цьому питанні. Хоча ми й успадкували гріховну природу, кожен із нас сам вчинив достатньо гріхів. Бог був би справедливим, якби відправив усіх, хто згрішив, до пекла. Але слава Богу за Його милосердя!
g) Як Бог може бути справедливим, якщо Він створив людину недосконалою, а потім вимагає від нас досконалості? Бог знає, що ми не досконалі.
h) Бадаві каже, що несправедливо, щоб невинна людина, така як Ісус, померла за нечестивих і винних. Це саме по собі є жорстоким і несправедливим.
i) Чи не було б справедливіше пробачити щиру, каючуся людину, яка шукає прощення, ніж вимагати кривавої жертви?
j) Бадаві стверджує, що ця павлінівська теорія спокути, запроваджена після служіння Ісуса, суперечить як божественним якостям Бога, так і справедливості чи милосердю.
k) Він стверджує, що спокута не діє, оскільки не можна приносити в жертву вищого заради нижчого. Завжди все відбувається навпаки.
l) Покінчити життя самогубством — це морально неправильно, отже, Ісус вчинив би морально неправильно, якщо б був готовий померти за наші гріхи.
m) Бадаві запитує: «Хто помер на хресті?» — Бог чи людина? Бадаві стверджує, що Бог не може померти, отже, це мав бути лише Ісус-людина, чия смерть не могла спокутувати гріхи.
g) Можливо, тут допоможе аналогія. Якби людей мимоволі помістили на корабель, що тоне, вони, можливо, не несли б відповідальності за власну смерть, якби потонули. Однак, якби їм сказали покинути корабель і сісти в рятувальну шлюпку, що чекала на них, а вони відмовилися від цієї пропозиції, то їхня смерть була б виключно їхньою власною провиною.
h) Смерть Ісуса була несправедливою, але Бадаві зовсім не розуміє суті справи.
Ісус не заслуговував на смерть, але свідомо обрав цвяхи; навмисно вирішив стати жертвою несправедливості заради нас.
i) Бадаві має досить «поверхневе» уявлення про серйозність гріха та Божу справедливість. Бог карає кожен гріх, а не лише той, який Він хоче покарати. Бог, справедливий Суддя, справедливо покарав наш гріх, поклавши покарання за гріх на Ісуса. Ісус не заслуговував на це, але добровільно обрав це. І слава Богу, що Він це зробив!
j) По-перше, зверніть увагу, що Бадаві визнає, що в Новому Завіті, принаймні в листах Павла, чітко викладається вчення про спокуту. Однак Бадаві надає Павлу більше заслуг, ніж він насправді заслуговує. Це не лише вчення Павла, а й «Іоанна», «Луки», «Матвія», «Петра», «Ісуса», «Івана Хрестителя» та «Ісаї», бо це міститься у словах і писаннях усіх цих людей. Проте ми мусимо погодитися з Бадаві в тому, що послідовне послання Ісуса, його апостолів та пророків Старого Завіту суперечить природі Аллаха, як вона описана в Корані.
k) Людина, яка завжди шукає вигідної угоди, ніколи свідомо не жертвує чимось вищим заради чогось вищого. Однак шляхи Божі не є шляхами людськими. Бог пожертвував Ісусом заради нас, а Ісус був вищим. Проте Бадаві, бачачи в біблійному вченні про розп’яття лише жахливу, безглузду трагедію ( ), не бачить чудового, тріумфального підтвердження воскресіння.
l) Ісус не вчинив самогубство, бо рішення залишитися й прийняти мученицьку смерть не є самогубством. Мусульманські хадиси вчать, що той, хто вчиняє самогубство, потрапляє до пекла. Якщо Бадаві вважає, що рішення залишитися в місці неминучої смерті є самогубством і відправляє когось до пекла, чи готовий він тоді сказати, що Хусейн, син Алі, опинився в пеклі за те, що відмовився здатися в безнадійній ситуації?
m) Для Бадаві, якщо хтось відмовляється вірити у втілення, як про це вчить Біблія, то це має бути або Бог, або людина. Але Біблія (включно з Павлом) чітко вчить, що Ісус був повністю Богом і повністю людиною. Якщо Бадаві хоче критикувати християнство — це одне. Але він не повинен критикувати те, що не є християнством, створюючи оманливе враження, ніби це і є християнство.
а) У своїх повторних міркуваннях Бадаві просто не хоче вірити тому, що Павло та інші біблійні автори кажуть про спокуту Христа за гріхи.
б) Бадаві постійно посилається на «нововведення» Павла, цитуючи, зокрема, Послання до філіп’ян 2. Він атакує божественність Христа, як про це вчить Послання до філіп’ян 2:6.
в) Щоб заперечити спокуту Ісуса, Бадаві вказує, що Ісус був грішником на тому ж рівні, що й інші звичайні люди. Він згадує книгу Донні Мойнхема про те, що Ісус був грішником.
г) Він стверджує, що Ісус був «безгрішним» у певному сенсі, так само як і всі пророки, включаючи Мухаммеда, були безгрішними, але Ісус все одно мав боротися з людськими слабкостями. Тому Ісус не був безгрішно досконалим, як Бог.
e) Бадаві стверджує, що будь-який із пророків міг би зробити те, що зробив Ісус під час спокуси дияволом у пустелі (Лк. 4 та Мт. 4).
f) Бадаві стверджує, що Ісус і Мухаммед не були такими досконалими, як Бог.
g) Оскільки Мухаммед був більшим пророком і останнім апостолом, а його жертва кров’ю не була необхідною, то й жертва Ісуса також не була необхідною.
a) Бадаві може або спробувати поставити під сумнів достовірність збережених Святих Писань (а ми вже розглянули це питання), або стверджувати, що оригінальні Євангелія були фальшивими. Це дуже наближається до заперечення того, що сказав Мухаммед про те, що християни мають Святі Писання, оскільки ортодоксальне ісламське вчення полягає в тому, що християни спотворили свої Святі Писання, а не в тому, що вони їх взагалі ніколи не мали.
б) Знову ж таки, якщо Павло, Петро, Іван, Ісус та Ісая всі мають дуже схожу «новацію», то «новатором» було спільне джерело для всіх них: Бог.
в) Проти Бадаві виступає сам Мухаммед. Мухаммед сказав, що, на відміну від усіх інших людей, Ісус не був торкнутий сатаною ще в утробі матері.
г) Бадаві не має жодних доказів на користь цього, окрім деяких мусульманських хадисів. Мусульманам слід бути обережнішими, посилаючись на хадиси, оскільки вони цитують сури, які, за їхніми словами, раніше були в Корані, але були вилучені.
e) Мусульманські джерела суперечать одне одному. Вони визнають, що «пророк» Адам згрішив, а пророк Йона пішов проти Бога.
Справа не в тому, що Ісус звершив чудо, про яке не згадується в Корані, на відміну від того, що зробив Мухаммед. Бадаві намагається принизити авторитет Ісуса, оскільки його просто обурює доведене стародавнє біблійне вчення про те, що Ісус є Богом.
f) Ісус дуже обережно вживав слово «добрий», кажучи: «Ніхто не є добрим, окрім одного Бога». Проте в Євангелії від Івана10:11 Ісус прямо назвав Себе «добрим пастирем».
g) Давайте уважно розглянемо аргумент Бадаві, побудований на принципі «або-або». Бадаві припускає перше і робить висновок, що друге є хибним. Однак у цьому випадку, якщо припустити, що друге є істинним, то перше виявляється хибним. Якщо 1 500 років єврейської історії та Новий Завіт вчать, що кровні жертви були необхідними, а Мухаммед помилково стверджував, що це не так, то Мухаммед був хибним пророком Божим. Ми погоджуємося з Бадаві, що одна з цих двох частин є істинною, а інша має бути дуже, дуже хибною.
а) Ісус не був цілком безгрішним, стверджує Бадаві. Він стверджує, що Ісус був таким самим, як і інші пророки.
б) Бадаві стверджує, що виняткові висловлювання, наведені в Біблії, зокрема у Євангелії від Івана (наприклад, Ів. 14:6; 1 та 2 Івана), є несправедливими чи необґрунтованими з різних причин, таких як:
б1) Ті, хто ніколи не чув
б2) Немовлята, які помирають
б3) ті, хто жив до Ісуса
б4) інші побожні та щирі віруючі тощо
в) Бадаві стверджує, що божественна істина не підлягає «якщо» та «але», а є імперативною. Звісно, якщо Бадаві вирішить у це вірити.
a) Коран говорить, що Ісус безгрішний; а Бадаві намагається переосмислити значення цих слів. Багато сучасних мусульман не погодилися б із Бадаві. Вони сказали б, що Ісус є цілком безгрішним, так само як і Мухаммед.
b1) Бадаві слід знати про Римлян 4:15 та5:12 , що гріх не зараховується там, де немає закону. Бог судить усіх справедливо, хоча ми всі згрішили навіть за нашими власними мірками (Римлян 2). Однак, так само як Бог міг спасти Еноха, Авраама та інших через Ісуса ще до приходу Ісуса, Бог достатньо могутній і мудрий, щоб спасти через Ісуса всіх, кому судилося потрапити до Небес.
b2) Біблія говорить, що Бог є справедливим і милосердним. Щодо немовлят, то у 2-й книзі Самуїла Біблія натякає, що немовлята, які помирають, потрапляють до Небес.
b3) Чи справді Бадаві серйозно вважає, що Новий Завіт або будь-який християнин вірить у те, що Авраам, Мойсей, Давид та інші перебувають у пеклі, оскільки жили до приходу Ісуса? Ми не можемо повірити, що Бадаві так думає про християн.
b4) Бог справедливий до всіх, але навіть до набожних фарисеїв Ісус сказав, що якщо вони не повірять у те, що Він є тим, за кого Себе видає, то помруть у своїх гріхах.
Іоанна 8:24;12:47 –48;6:45 . Див. також Дії Апостолів3:23 .
в) Я не впевнений, чи знає Бадаві про мусульманську теологію в цьому питанні, яка також стверджує, що немовлята, які ще не мають достатніх знань, щоб повірити хоч у щось про Мухаммеда, Аллаха чи Коран, потрапляють до Раю.
d) Бадаві стверджує, що, оскільки Ісус молився, Він не може бути Богом, бо це свідчить про Його нижчість, а воля Ісуса відрізнялася від волі Отця, що означає: Ісус не міг бути Богом, оскільки тоді існували б дві божественні волі. Отже, має бути два боги.
e) Бадаві посилається на Євангеліє від Варнави, яке, за його словами, було виявлено в Австрії і в якому стверджується, що Ісус не був розп’ятий, а замість Нього було вбито когось іншого. У Євангелії від Варнави сказано, що ангели забрали Ісуса перед розп’яттям. Замість Нього розп’яли Юду. Однак, що суперечить цьому, у 193-му розділі Євангелія від Варнави сказано, що Ісус також помре і швидко воскресне.
f) Бадаві відкидає месіанські пророцтва Старого Завіту як такі, що стосуються Христа, Його спокути чи розп’яття. Він стверджує, що псалмист у багатьох випадках молився про порятунок від насильницької смерті, що є протилежністю розп’яттю. Бадаві каже, що Бог врятував би Ісуса.
g) Бадаві наводить Марка 15, Матвія 6:27; Луку 23; Івана 14; Євреїв 2,5 як місця, що згадують Псалом 22, але Бадаві стверджує, що автори Нового Завіту тут помиляються, оскільки Псалом 22 розповідає про Давида та його випробування з Саулом, а не про майбутню подію.
d) Бадаві повторює те, що він сказав раніше у пакеті 8, касета 8, пункт i. Знову ж таки, ми повторимо, що немислимо, щоб Ісус відмовився спілкуватися з Богом-Отцем. Ми насправді можемо частково погодитися з доктором Бадаві в тому, що Ісус не молився б до Бога-Отця так, як правовірні мусульмани зазвичай розуміють молитву. Християнська молитва не схожа на ритуальне читання мусульман. Це спілкування.
e) Бадаві, мабуть, дуже подобається ця доказова підробка, оскільки він повторює те, що вже говорив раніше у пакеті 8, касета 3, пункт d. Після часів Мухаммеда багато мусульман створили сотні тисяч фальшивих хадисів про Мухаммеда, зокрема й той, що Мухаммед нібито сказав, нібито Алі горить у пеклі. Євангеліє від Варнави належало б до категорії фальшивих хадисів або навіть фальшивої сури. Цікаво, що воно заперечує вчення як Корану, так і Біблії.
f) Більшість мусульман беззаперечно вірять у те, що стверджує Коран, — що Ісус є Месією. Проте Бадаві прагне применшити значення того, що Ісус є Месією. Це надзвичайно цікаво, оскільки Євангеліє від Варнави суперечить Корану, стверджуючи, що Месією був НЕ Ісус, а Мухаммед. Насправді в Корані немає жодної сури, а в хадисах Бухарі чи Сахіх Мусліма — жодного хадису, де б Мухаммед стверджував, що він є Месією.
g) Хоча Псалом 22, можливо, був написаний у важких обставинах, опис у Псалмі 22 виходить далеко за межі того, що пережив Давид.
a) Бадаві стверджує, що автори Нового Завіту були «одержимі пророцтвами»
b) Бадаві стверджує, що автори Нового Завіту постійно неправильно цитували уривки зі Старого Завіту, щоб підкріпити свої безпідставні твердження про розп’яття та про те, що Ісус є Богом. Бадаві цитує Псалом 9, Псалом 10 та Псалом 21, щоб довести, що «раб Божий» буде врятований, а не розп’ятий, тоді як нечестиві зазнають прокляття (Второзаконня 21:23), і саме Юда буде розп’ятий, а не Ісус.
в) Бадаві стверджує, що Ісус був дуже улюблений багатьма людьми, тому Псалом 69:21 не міг бути пророцтвом про нього через 4-й вірш. Бадаві також говорить про гріхи особи, згаданої в Псалмі 69, тому Іван помилився в Івана 19:28-29, маючи на увазі Ісуса. Бадаві стверджує, що Псалом 69 стосується більше Юди, ніж Ісуса.
d) Бадаві стверджує, що Матвій припустився фактичної помилки в Матвія 27:3-10, цитуючи Єремію, тоді як насправді він цитував Захарію 11:12-13, і тому Євангеліє від Матвія містить помилки та не заслуговує на довіру.
а) Хоча вони були лише «одержимі» істиною, я припускаю, що точка зору Бадаві про те, що вони були одержимі біблійними пророцтвами про Ісуса, подібна до одержимості деяких мусульман пошуком біблійних пророцтв, які «доказують» існування Мухаммеда. Наприклад, у цій серії, на касеті 7, частина д, Бадаві намагається розповісти, як пророцтво про Мухаммеда міститься в Біблії.
б) Псалми 9, 10 та 21, як правило, християни не наводять як доказ того, що про Ісуса було пророковано в Старому Завіті. Натомість наводять Ісаї 53; Ісаї 7:14; Ісаї 9:6; Псалом 22, Міхея 5:2; Буття 49:10 та Даниїла 9.
в) Те, що Ісус був дуже улюблений Своїми послідовниками, не суперечить тому, що Його також сильно ненавиділи багато інших. Навіть доктор Бадаві може висловитися краще, ніж це!
Крім того, Псалом 69 у будь-якому разі не є насамперед месіанським.
г) Коли Матвій наводить пророче передбачення про Юду зі Старого Завіту, він насправді цитує Єремія 32:6–9 та Захарія 11:12–13. Єремія також згадує поле гончара в Єремія 18:2, 19:2, 11, але Матвій не наводить точного цитування з жодного з цих місць. Матвій просто цитує найпопулярніших із пророків, що було звичайною практикою в ті часи. Матвій зробив те саме раніше в Матвія 5:2, де він цитував Міхея 5:2 та 2 Самуїла 5:2. Бадаві — це той, хто помиляється, і йому не можна довіряти.
а) Знову ж таки, Бадаві стверджує, що Матвій «одержимий пророцтвами»
б) Бадаві намагається відкинути багато пророцтв про Ісуса в Старому Завіті як неправдиві.
в) Бадаві розповідає про те, як у Біблії пророкується про Мухаммеда.
а) Матвій насправді цитує багато пророцтв про Ісуса (а про Мухаммеда — жодного, оскільки їх немає). Бадаві починає розповідати нам про те, як автори Біблії одержимі пророцтвами, починаючи з касети № 5, пункт f, і продовжуючи аж до кінця цієї касети. Це, мабуть, важливий для нього момент.
б) Бадаві не повідомляє своїм слухачам, що:
б1) Старий Завіт пророкував, що Христос помре (Ісая 53:5-10, Псалом22:16 ; Даниїл9:26 ; Захарія12:10 ), і що Ісус виконав усі старозавітні пророцтва про перше пришестя Месії. (див. Матвія 4:14-16;5:17 -18;8:17 , Івана5:25 -26;5:39 )
b2) Ісус багато разів передбачав і відкрито проголошував про Свою майбутню смерть (Івана2:19 –21;10:10 –11; Матвія12:40 ; Марка 8:31; Матвія 17:22–23).
b3) Усі пророцтва про Його воскресіння, як у Старому Завіті (див. Псалом16:10 ; Ісая 26:18; Даниїл 12:2), так і в Новому Завіті (див. Івана2:19 -21; Матвія12:40 ;17:22 -23), ґрунтуються на тому, що Він помре. Лише той, хто помирає, може воскреснути.
в) Бадаві, здається, хоче, щоб ми повірили, що докази пророцтв Старого Завіту про Ісуса є дуже слабкими, а докази пророцтв Старого Завіту та Євангелій про Мухаммеда — дуже сильними. Навіть більшість інших мусульман не намагаються нав’язати Біблії пророцтва про Мухаммеда.
а) Бадаві каже, що якщо щось походить від Бога, то в ньому не повинно бути суперечностей.
б) Бадаві стверджує, що Новий Завіт було написано приблизно в 50 році н. е.
в) Бадаві погоджується, що чотири канонічні Євангелія розповідають про розп’яття, але він стверджує, що євангельські оповіді не є послідовними та достовірними.
г) Бадаві цитує «багатьох біблійних вчених» (таких як Денніс Мейнхем і Джон Фентон), які заперечують автентичність Біблії. Він стверджує, що Марк і Лука не були очевидцями, а Євангелія від Матвія та Івана насправді не були написані самими учнями.
e) Нападаючи на Біблію, Бадаві постійно називає християн «братами».
а) Ми погоджуємося з Бадаві в тому, що істина не є суперечливою. Однак як доктору Бадаві пояснити численні скасовані аяти в Корані? Різні мусульмани вважають скасованими близько 200 аятів. Хадиси «Сахіх Муслім» містять згадки про сури, які були вилучені з Корану. Навіть ті частини, що не були скасовані, містять багато суперечностей та невідповідностей. Наприклад, Зул-Карнаїм не відкрив «істину» про те, що сонце заходить у мутне джерело, як зазначено в сурі 18:85–86. У Корані сказано, що Земля була створена за 6 днів (сура 7:54; 10:3; 11:7; 25:29). Однак у сурі 41:9–12 зазначено, що на це знадобилося 8 днів. Про скасування аятів йдеться в сурі 2:106, а також у «Сахіх Мусліма», т. 1, хадис 1433, с. 330.
Ми могли б розглянути суру 17:1 та інші, але достатньо сказати, що Бадаві повинен застосувати свій критерій до Корану.
б) Ми не знаємо точно, в які роки були написані різні частини, але Бадаві має рацію щодо листів Павла, а Євангелія, ймовірно, з’явилися дещо пізніше.
в) Отже, здається, що ці чотири оповіді, а також свідчення світських істориків, принаймні підтверджують, що Ісус зазнав суду та розп’яття.
г) Бадаві, здається, полюбляє цитувати нехристиян як християн або біблійних вчених, як він це робить у пакеті 8, касета 1, пункт г; касета 6, пункт в; касета 7, пункт в; касета 10, пункт в; касета 11, пункт з.
Ми визнаємо, що нехристияни можуть бути біблійними вченими, але доктор Бадаві мав би вказувати, що вони є нехристиянами, а не давати слухачеві припущення, що вони є християнами.
e) Чому Бадаві називає нас братами, не засуджуючи войовничих мусульман як неістинних мусульман? З іншого боку, ми щиро бажаємо, щоб доктор Бадаві та ми насправді були братами, щоб доктор Бадаві пізнав радість справжнього Ісуса та отримав вічне життя.
f) Бадаві стверджує, що розповідь про розп’яття в Євангеліях є суперечливою. Бадаві заявляє, що Євангелія не є автентичними через розбіжності у «версіях» або описах у Євангеліях щодо:
f1) Помазання Ісуса
f2) Події під час Таємної вечері
f3) Останню ніч та арешт Ісуса
f4) Суд над Ісусом
f5) розп'яття
f6) Поховання
f7) Що сталося з Юдою?
f8) Воскресіння
f) Якщо він хоче сказати, що наведення різних деталей є непослідовним, то це його визначення. Однак наведення різних деталей не означає суперечливості. Звичайно, якщо ми стверджуємо, що все це є послідовним, то справедливо буде попросити нас продемонструвати цю послідовність.
Ось повністю узгоджений опис розп'яття. Пункти з номерами повинні йти один за одним, а пункти з літерами можуть бути в будь-якому порядку.
P24. У Віфанії, за шість днів до Пасхи, Ісус відвідує бенкет на свою честь у домі Симона прокаженого, де Марія подавала страви. Марія вдруге помазує Ісуса півпінтою нарду, що коштувала річну зарплату, з алебастрової посудини. (Зверніть увагу, що це місто, де жив Лазар, а не будинок.) Юда Іскаріот та учні нарікають. Мт 26:6-13; Мк 14:3-9; Ів 12:1-11
P25. Юда розмовляє зі священиками. Мт 26:14-16; Мк 14:10-11; Лк 22:3-6
С. 26. У перший день Свята Незаквашеного Хліба (четвер) готують Таємну вечерю. Мт 26:17-19; Мк 14:12-16; Лк 22:7-13
С. 27. Ісус омиває ноги Своїм учням. Ів. 13:1-18
С. 28. У великій верхній кімнаті (Мк14:15 ) вони причащаються Господньої Вечері. Мт 26:20–29; Мк 14:17–25; Лк 22:14–23; 1 Кор11:23 –26
С. 29. Ісус каже, що Юда зрадить Його. Ів. 13:18-28а
С. 30. Нова заповідь Ісуса любити один одного. Ів. 13:31-35
С. 31. Під час Таємної вечері Юда виходить. Ів. 13:28б-30
P32. Під час Таємної вечері або незабаром після неї відбувається чергова суперечка про те, хто з них найбільший. Лк 22:24-30
P33a1. Після того, як Юда пішов, дорогою до Оливної гори Ісус пророкує, що Петро тричі зречеться Його. Мт 26:30-35; Мк 14:26-31; Лк 22:31-38; Ів 13:36-38
P33a2. У Гефсиманському саду на Оливній горі. Мт 26:36-46; Мк 14:32-43а; Лк 22:39-46
P33b. Від Тайної вечері до Оливної гори: Ісус промовляє. Ів. 14:1–16:33
P34. Молитва Ісуса перед арештом. Ів. 17:1-26
P35. Після того, як Ісус закінчив молитися, вони перейшли долину Кедрон і увійшли в оливковий гай. Ів. 18:1
P36. Арешт. Мт 26:47-56; Мк 14:43б-52; Лк 22:47-53; Ів 18:2-11
С. 37а1. У дворі первосвященика або поблизу нього Ісуса судить Синедріон. Мт 26:57-68; Мк 14:53-65; Лк 22:66-71; Ів 18:12-14; Ів 18:19-23
P37b. У дворі Петро тричі зрікається Христа. Мт 26:69-75; Мк 14:66-72; Лк 22:54-62; Ів 18:15-18; Ів 18:25-27
P37c. На Акелдамі Юда повісився. (мотузка порвалася або до, або після його смерті) Мт 27:1-10; Дії 1:18-19
P37a2. Солдати знущаються з Ісуса, б’ють Його та зав’язують Йому очі. Лк 22:63-65
P38. Суд над Ісусом перед Пілатом. Мт 27:11-14; Мк 15:1-15; Лк 23:1-6; Ів 18:28-37
P39. Ісуса відправляють до Ірода. Лк 23:7-11а
P40. Ісуса відправляють назад до Пілата. Лк 23:11б-12
С. 41. Пілат звертається до натовпу і відпускає Варавву. Мт 27:15-26; Лк 23:13-25; Ів 18:38-40
P42. Римські воїни бичують Ісуса та одягають на Нього пурпурно-багряну мантію й терновий вінок. Мт 27:27-31а; Мк 15:16-20а; Ів 19:1-3
P43. Пілат знову виходить до юдеїв. Ів. 19:4-15
P44. Ісуса ведуть на розп’яття. Мт 27:31б; Мк 15:20б; Лк 23:26а; Ів 19:16
P45. Ісус [спочатку] ніс Свій хрест. Ів. 19:17а
P46. [Потім] Симона змушують нести хрест Ісуса. Мт 27:32; Мк 15:21; Лк 23:26б
P47. Ісус каже: «Дочки Єрусалиму, не плачте за Мною, а плачте за собою та за своїми дітьми…» Лк 23:28-31
P48a. На Голгофі о третій годині [9:00am ] Ісуса розіп’яли. Мт 27:33; Мк 15:22,25; Лк 23:33; Ів 19:16б-22
P48b. Написали тримовний напис над головою Ісуса. Мт 27:37; Мк 15:26; Лк 23:38
P48c. Двох злочинців розіп'яли поруч з Ісусом. Мт 27:38; Мк 15:27; Лк 23:32-33
P49a. Ісус каже: «Отче, прости їм…». Лк 23:34a
P49b. Дехто пропонує Ісусу напоїти, але Він відмовляється. Мт 27:34; Мк 15:23
P49c. Кидають жереб за одяг. Мт 27:35–36; Мк 15:24; Лк 23:34б; Ів10:23 –24
С. 50а. Ісус сказав: «Жінко, ось твій син»; «Ось твоя мати». Ів. 19:25–27
P50b. Інші кажуть: «Він врятував інших; нехай врятує Себе…». Мт 27:40-43; Мк 15:29-30; Лк 23:35a
P50c. Священики теж глузують з Ісуса. Мк 15:31-32; Лк 23:35б
P50d. Солдати глузують з Ісуса на хресті. Лк 23:36-37
P50e. Злодій ліворуч ображає Ісуса. Мт 27:44; Лк 23:39
P51. Злодій праворуч захищає Ісуса. Лк 23:40-43а
P52. Ісус каже: «…сьогодні ти будеш зі Мною в раю». Лк 23:43б
P53a. Ісус каже: «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?». Мт 27:45-47; Мк 34-36
P53b. Ісус каже: «Я спраглий», і вдруге Йому пропонують напоїти Його з губки. Мт 27:48; Ів 19:28-29
P53c. Дехто чекає, чи не з’явиться Ілля. Мт 27:49
P53d. Приблизно від шостої до дев’ятої години сонце перестає світити. Мк 15:33; Лк 23:44-45
P54. Ісус каже: «Звершилося». Ів. 19:30
P55. Перед самою смертю Ісус каже: «Отче, у Твої руки віддаю Свого духа». Лк 23:46а
P56. Ісус помирає. Мт 27:50; Мк 15:37; Лк 23:46б
P57a. У той момент завіса в Храмі розірвалася надвоє. Мт 51а; Мк 15:38-39 (також Талес, 52 р. н. е.)
С. 57б. Стався землетрус, гробниці розверзлися, і з’явилися мертві. Мт 51б–53.
P58a. Солдати зламали ноги злодіям, але не Ісусу. Ів. 19:31-37
P58b. Сотник каже, що це, безперечно, був праведний чоловік. Лк 23:47-49
P58c. Сотник каже: «Це був Син Божий!» Мт 27:54
P58d. Багато жінок спостерігали за цим. Мт 27:55-56
P59. Коли настав вечір, Йосип з Ариматеї просить Пілата віддати йому тіло Ісуса. Мт 27:57-58; Ів 19:38
P60a. У гробниці Йосипа з Ариматеї Йосип і Никодим поховали тіло Христа, а над гробницею закотили камінь. Мт 27:59-61; Мк 15:42-47; Лк 23:50-54; Ів 19:39-42
P60b. Перед суботою жінки придбали пахощі. Лк 23:55-56
P60c. Пілат погоджується поставити до гробниці вартових із солдатів. Мт 27:62–65
P61. Вони опечатали гробницю і поставили охорону. Мт 27:66
R1a. Коли минула субота, Марія Магдалина, інша Марія [мати Якова], Саломія та інші жінки вирушили до гробниці. Мт 281b; Мк 16:1-3; Лк 24:1; Ів 20:1
R2a. Стався землетрус, коли ангел відкинув камінь. Вартові стали немов мертві. Мт 28:2-4
R2b. Ангел відкинув камінь. Мк 16:4; Лк 24:2
R1b. Тіла не знайшли, і двоє «чоловіків» розмовляють із жінками. Лк 24:3-8; Ів 20:2
R3. Вранці, коли Ісус воскрес, ангел з’являється жінкам і каже їм передати учням, щоб вони йшли до Галілеї. Мт 28:5-7; Мк 16:5-8
R4a. Поки жінки поспішали назад, Ісус також з’явився їм і наказав передати учням, щоб вони йшли до Галілеї. Мт 28:8-10
R4b1. Коли жінки повернулися з гробниці, учні не повірили їм. Лк 24:9-11
R4b2. Петро та Іван біжать до гробниці, Іван прибігає туди першим. Лк 24:12; Ів 20:3-9
R4b3. Потім учні повертаються до своїх домівок [у Єрусалимі]. Ів. 20:10
R4c. Вартові розповідають про це священикам; священики дають їм хабар. Мт 28:11-15
R4d. Поки Марія плакала, до Марії Магдалини з’являються двоє чоловіків, а потім — Ісус. Мк 16:9-11; Ів 20:11-18
R5. Того ж дня на дорозі до Емаусу Ісус з’являється двом учням (не з числа одинадцяти). Він залишається з ними до вечора. Мк 16:12; Лк 24:13-29
R6. Одразу ж ці двоє учнів поспішили назад до Єрусалима (що за 7 миль) і розповіли про це 11-ти учням. Мк 16:13; Лк 24:33-35
R7. У Єрусалимі, ввечері того самого дня, коли воскрес Ісус, коли ті двоє розмовляли з учнями, Ісус з’явився вперше десятьом учням. Ів. 20:19-23
R8. Інші учні розповідають Томасу, що бачили Ісуса. Ів. 20:25
а) Бадаві стверджує, що Ісус не міг одночасно молитися до Бога й померти за гріхи світу — він каже, що обидві ці речі не можуть бути правдою водночас.
б) Бадаві стверджує, що учні Ісуса ніколи б не втекли, як про це йдеться в Євангеліях. Бадаві запитує: якщо Петро використав свій меч, чому його не заарештували? Якби учні втекли, то вони не були б свідками розп’яття та воскресіння.
в) Бадаві стверджує, що Євангелія Нового Завіту не є автентичними і не були написані тими, хто був найближчим до Ісуса.
г) Бадаві не подобається той факт, що в Євангеліях сказано, ніби Ісус воскрес.
e) Бадаві не подобаються «розбіжності» між різними Євангеліями, і він стверджує, що це робить їх неправдивими та фальшивими.
а) Те, що Ісус не спілкувався з Богом, є справжньою проблемою на думку Бадаві. Він також згадує про це у пакеті 8, касета 8, пункт i, та в цьому пакеті (9), касета 5, пункт d. Ми можемо погодитися, що Ісус, будучи Богом, не виконував жодних мусульманських ракатів.
Але чи справді ймовірно, що Ісус ніколи не намагався спілкуватися з Отцем?
б) З огляду на їхній страх, чому б учням у момент слабкості не втекти? Було б важко заарештувати Петра, якби доказ у вигляді відрубаного вуха раба вже не існував, а Петро все одно втік. Вони стали б свідками розп’яття, оскільки не втекли дуже далеко. Багато хто бачив би розп’яття, і вони могли б легко злитися з натовпом.
в) Однак Бадаві не наводить жодних доказів із ранніх рукописів так званих учнів Ісуса, які б підтверджували його твердження про те, що Ісус не був розп’ятий і не воскрес. Найкраще, на що здатний Бадаві, — це посилатися на середньовічну підробку, до того ж італійською мовою. (Італійської мови за часів Ісуса ще не існувало.) Бадаві просто каже: «очевидців там не було» (але тоді — де ж вони були?)
d) Бадаві не має жодних підстав для заперечення воскресіння, окрім слів людини, за якою він готовий піти в могилу: Мухаммеда.
e) Однак, якщо взяти 10 розумних студентів-мусульман і попросити кожного з них написати двосторінкову історію про Мухаммеда, чи будуть їхні розповіді повністю збігатися? Якщо ні, чи означає це, що все, що вони кажуть про Мухаммеда, є неправдою? У суді враховуються правила доказування.
а) Бадаві просто не вірить у те, що Новий Заповіт говорить про події, вчення тощо, які суперечать його упередженим переконанням.
б) Бадаві заперечує євангельські свідчення про воскресіння:
б1) Чому Марія Магдалина хотіла забрати тіло Ісуса?
б2) Чому Марія могла подумати, що Ісус — це садівник? Бадаві каже, що Ісус переодягнувся.
б3) Коли Ісус каже, що Він ще не піднявся до Свого Отця, це означає, що Він ще не помер.
б4) Ісус сказав, що підніметься до «твого Бога і мого Бога». Бадаві стверджує, що це доводить: Ісус не міг бути Богом.
b5) Бадаві стверджує, що Ісус не міг знову втілитися після своєї смерті, оскільки це означало б, що, можливо, індуїзм та його вчення про реінкарнацію є правдивими.
b6) Бадаві стверджує, що Євангелія одностайні в тому, що Ісус передбачив Свою смерть і воскресіння, а учні тоді не повірили в це, але Бадаві вважає малоймовірним, що учні не повірили, і стверджує, що це, ймовірно, неправдивий опис подій.
a) Хотілося б запитати Бадаві: чи повірить він тоді, коли на кожне заперечення, висловлене тут та в інших його записах, буде надано задовільну відповідь?
b1) Просте прочитання євангельських оповідань показує, що Марія прийшла, щоб належним чином обгорнути тіло пахощами. Вона не мала наміру тягнути тіло кудись.
б2) Вона була настільки здивована, що не могла повірити, ніби цей чоловік — це Ісус. Те, що вона не впізнала Його одразу, ймовірно, не було дивом. Швидше за все, у тьмяному світлі світанку чоловіка, накритого тканиною, не так легко було впізнати як Ісуса, про якого в Ісаї 53 сказано, що Він мав вигляд простого чоловіка.
b3) Бадаві тут помиляється. Якби він мав рацію, Ісус би сказав: «Не тримай мене, бо я ще живий». «Вознесений» означає «вознесений». Щоб довести свою гіпотезу, Бадаві потрібно знайти приклади, де «вознесений» означає просто «помер». Інакше будь-хто може надати будь-якому слову таке значення, яке йому заманеться.
b4) Ні, тому що слово «Бог» має різні знакові діапазони в Біблії: іноді воно стосується Бога-Отця, як у цьому випадку, іноді — Ісуса, іноді — Святого Духа, а іноді — Трійці. У Посланні до Євреїв 1:8-9 воно стосується Отця, коли слово «Бог» вживається вдруге, а Ісуса — коли вживається вперше. Так само в Євангелії від Івана 1:1 воно стосується Отця, коли вживається вперше, а Ісуса — коли вживається вдруге.
b5) Це цікаво, оскільки іслам і сам Коран стверджують, що люди будуть фізично воскрешені. Можливо, Бадаві тут дещо відхиляється від ісламу. У сурі 2:243 сказано: «…Аллах сказав їм: “Помріть!”, — і Він повернув їх до життя».
b6) Він визнає, що Євангелія узгоджуються в таких питаннях:
а) Пророцтві про смерть Ісуса
б) Пророцтво про воскресіння Ісуса
в) Пророцтво про те, що учні втечуть
Проте він стверджує, що це неправильно, виходячи виключно з того, що, на його думку, учні не втекли б.
Бадаві відкидає щось лише тому, що це не вписується в його упередження.
в) Бадаві стверджує, що християни додали цей матеріал пізніше, вже після подій, до історичних праць Йосипа Флавія.
d) Бадаві цитує Євангеліє від Никодима, де сказано, що Ісус після своєї смерті спустився до пекла, забрав Адама, Авраама та інших пророків і привів їх до Раю. Бадаві стверджує, що це так само суперечливо, як і розповіді в Євангеліях.
e) Розповідь про воскресіння Ісуса — це лише міфічна легенда, яка не відповідає дійсності.
c) Принаймні деякі фрази, ймовірно, були додані в сирійському перекладі Йосифа Флавія. Однак ми знаємо це тому, що можемо перевірити їх за іншим, арабським перекладом Йосифа Флавія.
d) Хтось міг би так само навести підроблені хадиси, але це не дало б більше інформації про справжнього Мухаммеда, ніж «Євангеліє від Никодима» — про справжнього Ісуса.
e) Воскресіння Ісуса — це добре задокументований факт стародавньої історії. Окрім авторів Біблії, про нього згадують:
Климент Римський, 97/98 р. н. е.
Папій 110–130 рр. н. е.
Ігнатій, помер 107 або 116 р. н. е.
Полікарп, помер близько 163 р. н. е.
Іриней 120/140–202 р. н. е.
«Дідахе» 120–150 рр. н. е.
Юстин Мученик — 138–165 рр. н. е.
Теофіл Антіохійський — 168–181/188 р. н. е.
Інші
Бадаві повинен навести джерела, які заперечували воскресіння, окрім середньовічних підробок.
Чи є альтернативна точка зору Бадаві більш обґрунтованою??? Можна помилково подумати, що заперечення Бадаві щодо воскресіння зумовлене загальним скептицизмом. Однак це не так, адже Бадаві (як і більшість мусульман) вважає, що Ісус насправді був розп’ятий, але Аллах чудесним чином підставив когось іншого (зазвичай вважають, що це був Юда) і чудесним чином надав йому зовнішність Ісуса, обдуривши не лише ворогів Ісуса, а й його вірних послідовників.
а) Бадаві цитує лібералів та невіруючих, які критикують Біблію.
б) Бадаві стверджує, що уявлення про Ісуса як «Бога, що втілився» ґрунтується на стародавніх племінних міфах, легендах, язичницьких віруваннях та філософії.
в) Бадаві наводить багато історій, таких як оповіді про Баала та богів Сонця, буддійські оповіді, і стверджує, що міфи не мають історичного підґрунтя. Звісно, колись хеттів вважали біблійним міфом, але зараз про них є чимало документальних свідчень.
г) Бадаві, здається, не усвідомлює логічної помилки, пов’язаної з подібністю.
a) Ми не маємо нічого проти того, що Бадаві цитує людей з іншими віруваннями, але у нас виникають заперечення, коли Бадаві помилково називає їх християнами або натякає, що вони є християнами.
б) Якщо хтось хоче говорити про племінні міфи та легенди, то набагато переконливіші аргументи можна навести на користь обходу Кааби, паломництв та поклоніння Аллаху (включно з його дочками) ще до часів Мухаммеда. Якщо Старий Завіт походить із часів Авраама та Ісуса (а це так), то проблема Бадаві полягає не лише в цій доктрині, а в тому, що він вважає, ніби Бог не зберіг Біблію в повному обсязі.
в) Якщо добре пошукати, ми впевнені, що можна знайти подібності та підробки практично до будь-чого. Ми не знаємо, чи знає Бадаві про масив сучасної наукової літератури, що пов’язує вчення ісламу з попереднім зороастризмом та єретичними християнськими сектами.
г) Якщо віддалені подібності нічого не доводять, то його аргументи не мають підстав. Якщо ж середні подібності свідчать про запозичення з язичницьких джерел, то доктор Бадаві щойно спростував Коран!
а) Бадаві визнає, що Євангелія вчать того, чого вчать, але стверджує, що ці біблійні вчення походять із міфів.
б) Бадаві пропонує самаритянську теорію, згідно з якою самаритяни не вірили в нічого з Біблії після книги Ісуса Навина і перебували під впливом різних язичницьких вірувань. Так звані автори Євангелій перебували під цим самаритянським впливом, який також мав зв’язки з системами вірувань, пов’язаними з окультистом Симоном Магом (Дії 8:9–25).
в) Бадаві чітко визнає, чого вчить Новий Заповіт щодо багатьох речей — розп’яття, воскресіння, те, що Ісус є «Сином Божим», те, що Ісус є Богом тощо, — але він не вірить у жодне з цього.
d) Бадаві визнає, що, щоб вважати Коран істинним, він мусить припустити, що Біблія є неправдивою.
a) Подібні міфи були виявлені щодо деяких історій у Корані, наприклад, про те, що Ісус говорив ще немовлям. Бадаві потрібно знайти приклади не просто міфів, а саме тих міфів, які існували до того, як була написана відповідна частина Нового чи Старого Завіту. Навіть там, де є міфи зі схожими елементами, такі як всесвітній потоп, цілком очікувано, що люди вигадували б історії, намагаючись пояснити катастрофічні події.
б) Самаряни та садукеї (релігійні ліберали) не визнавали писань пророків, таких як Ісая, Давид, Соломон тощо. Бадаві не зміг довести, яким чином автори Євангелій зазнали будь-якого впливу з боку самарян. Він згадує Симона Мага, ймовірно, тому що той був самарянином, але не пов’язує це з тим, що говорили автори Євангелій (або, в цьому контексті, Мухаммед).
в) Він не вірить у це через «попередню теологічну прихильність» до Корану, але принаймні ми всі бачимо, що Новий Завіт вчить саме цьому.
г) Це насправді важливий момент, який визнає сам Бадаві. Прочитавши Біблію, мабуть, настільки ретельно, наскільки це можливо, він погоджується, що якщо Біблія походить від Бога і її послання збереглося без істотних спотворень, то Коран має бути хибним. Біблія має бути спотвореною, щоб існувала хоч якась можливість того, що Коран є істинним.
а) Бадаві стверджує, що історичні християнські доктрини були правдоподібними в давнину, але не зараз.
б) Бадаві стверджує, що Симон-маг із 8-го розділу Діянь (самарянин) ввів у християнство теологію втілення.
в) Бадаві висуває ще кілька теорій щодо коренів християнства, таких як «божественні люди» та «культи правителів», що існували приблизно в той самий час, що й зародження християнства, і автори Нового Завіту просто перейняли цю ідею про Ісуса як «Бога-людину». «Логіка» Бадаві підказує йому: винність за асоціацією або за часовими рамками.
а) В англійській мові є сленговий вислів, що описує думку доктора Бадаві: це як «горщик, що називає чайник чорним». Бадаві визнає хадиси авторитетними джерелами. У хадисах йдеться про те, що Мухаммед розколов місяць навпіл, що Гавриїл завдав Мухаммеду фізичної шкоди, що Мухаммед був зачарований, а також про те, що в Корані є скасовані сури. Ліберали, які заперечують історичні християнські доктрини, зазвичай заперечують непорочне зачаття та безгрішність Христа, проте Бадаві визнає ці речі, а також той факт, що Ісус звершив багато чудес. Насправді він заперечує не стільки чудеса Ісуса, скільки розп’яття, воскресіння, Трійцю та те, що Ісуса називають Богом.
б) Це так само безглуздо, як сказати: «Доктор Бадаві підказав Мухаммеду, що вносити до Корану». Більшість апостолів ніколи не зустрічали Симона Мага, а Ісус приймав поклоніння як Бог і називався Богом задовго до Симона Мага. Доктору Бадаві слід діяти розумніше, ніж просто «ловити» заперечення, повністю не маючи доказів.
в) Маніхеї, культ Сонця та деякі містерійні релігії, можливо, виникли в століттях до та після Ісуса Христа. Звісно, дивні мусульманські течії, непізнавані для багатьох мусульман, з’явилися й після Мухаммеда. Однак це не доводить нічого щодо ісламу чи Мухаммеда, і важко зрозуміти, чому доктор Бадаві вважає, що це щось доводить щодо раннього християнства.
Ідея Бога як правителя присутня як у Старому Завіті, так і в Корані, тож «культ правителя», що існував після християнства і до ісламу, — це те, у запозиченні чого можна було б звинуватити іслам, а не християнство. Однак ми не будемо звинувачувати іслам у запозиченні з маловідомих культів правителів, оскільки у нас немає на це доказів. Було б простіше, і йому не довелося б записувати стільки касет, якби доктор Бадаві звинувачував християнство лише в тому, щодо чого він має певні докази.
а) Бадаві любить говорити: «деякі вчені стверджують», а потім намагається на основі цього довести, що християнство ґрунтується на грецьких та елліністичних джерелах — від Філона до Павла, особливо щодо грецького слова «логос».
б) Бадаві намагається пов’язати єретичні вчення з «Книги Еноха» з біблійними писаннями.
в) Бадаві повторює свою згадку про Герберта В. Армстронга з касети № 1 у наборі № 8, пункт г. Бадаві називає Герберта В. Армстронга вченим і стверджує, що Ісус був лише людиною — Сура 9:30.
г) Він згадує язичницьке походження Різдва та Великодня.
а) Слід визнати, що ідея про те, що Бог мав Слово, присутня в грецькій філософії. Звичайно, задовго до класичних греків у 1-му розділі Книги Буття сказано, що Бог створив світ Своїм Словом.
До речі, Бадаві у своєму завзятті звинувачувати християнство, мабуть, забув, що Коран також говорить, що Ісус є Словом Аллаха.
б) У «Книзі Еноха», ймовірно, є деяка правда, так само як будь-хто може написати книгу неправди, додавши до неї кілька віршів із Біблії.
До речі, «Книга Еноха» — це збірка, що складається з п’яти різних розділів, ймовірно, написаних різними авторами.
в) Називаючи Герберта В. Армстронга християнським вченим, Бадаві «забув» згадати, що Армстронг був єретиком. Він був християнином настільки ж, наскільки поклоняючіся Мухаммеду є мусульманами.
г) У греків, римлян та германців майже кожного дня року відбувалося якесь свято. А Великдень збігається з єврейською Пасхою, тож це не є язичницьким. Різдво ніколи не було язичницьким святом. Воно збігалося з римським святом під назвою Сатурналії, але це, ймовірно, було пов’язано з тим, що тоді рабам надавали тимчасову свободу, а багато ранніх християн у Римі були рабами. Схоже, Бадаві знову дивиться на світ «лише одним оком», оскільки він не згадує, що мешканці Мекки до появи Мухаммеда святкували те, що зараз називають «мусульманськими» святами, і виконували чотири з п’яти стовпів ісламу.
а) Бадаві стверджує, що Біблія помиляється, а для мусульман істина полягає в наступному:
а1) Ви не можете знати, що спасенні, аж до самого кінця
а2) За словами Бадаві, ти повинен здобути спасіння в Аллаха добрими вчинками, а не лише вірою в Ісуса та спасінням через благодать, як вчить Біблія.
а3) Аллах не прощає тих, хто має «партнерів» у Бога (тобто вірить у Трійцю)
а4) Бадаві стверджує, що існують дві умови для спасіння:
a4a) Ти повинен мати правильну віру в Бога (без «партнерів у Бозі»)
a4b Ви повинні робити добрі справи
b) Бадаві каже: «Мусульмани не мають такої одержимості щодо гріха та спокути, як християни».
c) Бадаві стверджує, що Трійця ґрунтується на безпідставному «досвіді».
a1) Щодо мусульман, то, згідно з «Сахіх Муслім», т. 1, 1214, с. 290, навіть Мухаммед тремтів від думки про свої муки в могилі. У певному сенсі Бадаві має рацію щодо релігій, вигаданих людьми для того, щоб дістатися до неба.
Однак діти Божі мають Божі обіцянки, що Він збереже їх Своєю силою.
a2) Мусульмани та прихильники інших релігій роблять добрі справи, щоб спастися власними зусиллями. Прихильники різних релігій сподіваються мати змогу сказати Богові: «Я заслуговую потрапити до Твого Неба». Християни роблять добрі справи не для того, щоб спастися, а з вдячності за Божі зусилля, спрямовані на їхнє спасіння. Ми не вимагаємо від Бога, щоб Він нас спас, а дякуємо Йому за Його благодать і милосердя, з якими Він це робить.
a3) Якби сам Ісус з’явився перед ними і сказав, що Бог є Отцем, Самим Собою та Святим Духом, чи відмовилися б вони від Ісуса навіть тоді?
a4a) Ви дійсно повинні вірити правильно в основні догмати. Ви не повинні заперечувати й відкидати Трійцю, бо Трійця є істиною.
a4b) Знову ж таки, Бадаві вважає, що ваші власні добрі вчинки приносять вам спасіння. Ні, нічиї добрі вчинки не є достатньо добрими, щоб отримати спасіння. Так, Бог хоче, щоб ви робили добрі вчинки, але саме Божа благодать і милосердя спасають вас, а не ваші власні заслуги.
b) З огляду на легітимізацію зґвалтування в мусульманських країнах, насильство, навіть проти одновірців-мусульман, можна з упевненістю сказати, що Бадаві має рацію: багато мусульман не надто переймаються гріхом та спокутою.
в) Доктрина Трійці ґрунтується на Божому слові. Якщо він не погоджується з доктриною Трійці, то міг би хоча б проявити ввічливість щодо християн і точно викласти причини, через які християни вірили в Трійцю та страждали за неї.
а) Бадаві погоджується, що наша Біблія та його Коран не можуть бути обоє істинними.
б) Біблія, нібито, сповнена суперечностей, а Коран, нібито, — ні.
в) Бадаві стверджує, що Біблія є творінням людини, оскільки в ній не завжди вживається вираз «Бог сказав».
г) Бадаві зневажає Новий Завіт і цитує публікацію Свідків Єгови «Прокинься!», щоб використати додаткові нападки на християнство.
e) Бадаві наводить приклади помилок переписувачів у Біблії та генеалогію Ісуса, згадану як у Євангелії від Луки, так і в Євангелії від Матвія.
а) Ми погоджуємося, що в цьому питанні Бадаві має рацію; одне з них має бути хибним.
b) Усі нібито суперечності, про які ми чули, пояснені на сайті www.BibleQuery.org. Натомість мусульмани не можуть пояснити, як Мухаммед здійснив нічну подорож до мечеті в Єрусалимі (яка була збудована лише після його смерті), як Зуль-Карнайн виявив, що сонце заходить у багнюке джерело, як земля була створена за 6 днів — ні, за 8 днів — у спосіб, який неможливо узгодити. Хаман, що жив за часів Естер, не подорожував у минуле до часів Мойсея тощо.
c) Бадаві намагається обмежити здатність Бога використовувати людський елемент у Біблії. Насправді ж у Корані явно є деякі аяти, які не могли бути сказані безпосередньо Аллахом. Хоча це не спростовує Коран, воно робить аргумент доктора Бадаві недійсним.
г) Ми також можемо навести те, що індуїсти кажуть про іслам, але це не зробить іслам недійсним, так само як цитування доктором Бадаві публікацій «Свідків Єгови» не зробить християнство недійсним.
e) Ісус мав не одну, а дві генеалогії. Його біологічна генеалогія через Марію наведена в Євангелії від Луки, а його юридичне право через вітчима Йосипа — у Євангелії від Матвія. У Корані є помилки переписувачів, а також відсутні сури.
На цьому завершується цей том: Пакет 9
«Серія K. Ісус — улюблений посланець ісламу — Частина 2» Джамаля А. Бадаві
Фонд ісламської інформації. Галіфакс, Нова Шотландія, Канада
Набрані частини
Сура «2:36 »: «Тоді сатана змусив їх зійти з (раю) і вийти зі стану (блаженства), в якому вони перебували. Ми сказали: «Зійдіть усі (люди) з ворожнечею між собою; о, земля буде вашим місцем проживання та вашим засобом існування на деякий час».
У коментарі Джалалайна сказано: «Ми сказали: „Зійдіть“ на землю; тобто ви та ваше потомство, яке ще перебуває у вас. „Між собою“ означає, що деякі з ваших нащадків будуть живити ворожнечу до інших через ваше гноблення один одного».
Так, Бог прийняв покаяння Адама і пробачив його (згідно з Кораном — див. аят5:37 ), але ані Адам, ані його нащадки не змогли повернутися до раю чи навіть знову його знайти. Відтоді страждання, нещастя та ворожнеча панують у житті людини.
Абдулла Юсуф Алі коментує цей аят так: «Очевидно, Адам є прообразом усього людства, і обидві статі є єдиним цілим у всіх духовних питаннях».
У сурі 7:172–173 сказано: «Коли Бог вивів із дітей Адама — з його лона — їхніх нащадків і змусив їх свідчити про себе (сказавши): „Хіба Я не ваш Господь (який піклується про вас і підтримує вас?)“, — вони сказали: „Так! Ми свідчимо! Це для того, щоб ви не сказали в День Суду: «Ми ніколи не пам’ятали про це». Або щоб ви не сказали: «Наші батьки до нас, можливо, поклонялися фальшивим богам, але ми — їхні нащадки після них: чи знищиш ти нас через вчинки людей, які були марними?»»
Коментар Джалалайна тлумачить це так: «Він [Бог] вивів кожного з них із лона іншого аж до Адама, покоління за поколінням у тому вигляді, який вони матимуть після народження. Їх було так багато, як мурашок на горі Ну’ман у день Арафа. Він поставив перед ними докази Свого божества та вклав у них
розум і змусив їх свідчити про самих себе.
У коментарі Мухаммада Фарід Вагді до цих віршів сказано: «Пам’ятайте, що ваш Бог вивів із лона дітей Адама їхнє потомство у тій самій формі, яку вони приймуть (після народження), століття за століттям, і поставив перед ними докази Свого божества та вклав у їхні мізки здатність, що дозволяє їм розпізнавати ці докази. Таким чином, вони були піднесені до рівня тих, кому було сказано: «Хіба Я не ваш Господь?» Вони відповіли: «Так». Отже, їхнє повне усвідомлення цього та глибоке вкорінення в ньому зробили їх, так би мовити, свідками, щоб вони не сказали в Судний День: «Про це (тобто про своє знання Бога) ми ніколи не пам’ятали». Або щоб вони не сказали: «Наші батьки поклонялися фальшивим богам, тож ми пішли за ними. Чи знищиш Ти нас через вчинки марних людей?»»
'Абдулла Юсуф 'Алі у своєму тлумаченні каже: «Слова цього тексту стосуються нащадків Адама; тобто всього людства, народженого чи ще ненародженого, без будь-яких часових обмежень. Нащадки Адама продовжують існування Адама та успадковують його духовну спадщину. Людство як таке має колективний аспект».
Ібн 'Аббас сказав: «Бог взяв обітницю від нащадків Адама в Ну’мані, тобто в 'Арафі. Він вивів усіх своїх нащадків, яких Він створив, і розсіяв їх у Своїй присутності, наче мурашок. Він звернувся до них і сказав: «Хіба Я не ваш Господь?» Вони відповіли: „Так, ми свідчимо!“ Щоб вони не сказали в Судний День: „Про це (тобто про знання Бога) ми ніколи не пам’ятали».
Ібн 'Аббас також сказав
«На початку, коли Бог скинув Дама на землю, Він послав його в пустелю на території Індії. Тоді Він потер його лоно і вивів кожну душу, яку вирішив створити аж до Судного дня. Це відбулося в Нумані, що знаходиться за горою 'Арафа. Потім Бог звернувся до них і наділив їх здатністю говорити. Він взяв від них обітницю, що вони будуть поклонятися Йому і ніколи не будуть приєднувати до Нього нічого іншого. (Він зробив це) після того, як наділив їх розумом, забезпечив їх прожиттям та визначив тривалість їхнього життя, їхні випробування тощо. Потім Він помістив їх у лоно Адама. Отже, Судний день ніколи не настане, доки не народиться кожен, хто дав цю обіцянку. (Див. також Аль-Хазін II: 191.)
Абу Хурайра також сказав:
«Отже, Адам знеслухався, і його нащадки також знеслухалися. Адам забув і з’їв плід з дерева; так само й його нащадки забули. Адам згрішив, і його нащадки теж згрішили!» (Цитується за Тірмізі та іншими.)
«З цих аятів, тлумачень та переказів очевидно, що мусульмани визнають Адама представником свого потомства і що Коран натякає на це». (с. 6)
У «Сахіх аль-Бухарі» (т. 3:1213, № 3156) містяться додаткові докази правдивості цього тлумачення.
«Нам розповіли з посиланням на Кайса ібн Хафасу… з посиланням на Мухаммада, що Аллах каже тому, хто найменше страждає серед мешканців пекла: «Якби ти володів усіма багатствами світу, щоб викупити (себе), чи зробив би ти це?» Він відповів: «Так». Тоді Бог сказав: «Я просив про щось набагато простіше, ніж це, ще коли ти перебував у лоні Адама: не приєднувати до Мене інших богів. Та ти відмовився і поклоняєшся фальшивим богам».
Що сталося з цим потомством, яке пообіцяло поклонятися Богу й не приєднувати до Нього інших, але не виконало своєї обіцянки й порушило свою клятву?
Чи всі люди продовжують повторювати гріх Адама — бунт проти відомої волі Бога?
Існує ще одна традиція, що приписується Мухаммеду на підставі свідчення 'Абдулли, яка говорить:
«Кожного разу, коли душу вбивають несправедливо, перший син Адама (Каїн) несе частину відповідальності за її кров, бо саме він першим постановив вбивства» (аль-Бухарі, т. 3:3157. Див. також т. 3:6473 та т. 3:6890).
Отже, якщо Каїн, за словами Мухаммеда, був морально відповідальним за кожну несправедливо вбиту душу, чому б Адаму не бути відповідальним за те, що він передав гріховну природу людини своєму потомству?
Сура 5:32: «З цієї причини Ми постановили для синів Ізраїля, що якщо хтось вб’є людину — за винятком випадків вбивства або поширення безладу на землі — це буде так, ніби він вбив весь народ; а якщо хтось врятує життя, це буде так, ніби він врятував життя всього народу».
Алі пояснює: «Вбити або намагатися вбити людину тому, що вона уособлює якийсь ідеал, означає вбити всіх, хто відстоює цей ідеал. З іншого боку, врятувати життя однієї людини за тих самих обставин означає врятувати цілу спільноту».
«Бог зробив Того, Хто не знав гріха, гріхом за нас, щоб ми в Ньому стали праведністю Божою» (2 Коринтян 5:21)
«Він Сам поніс наші гріхи у Своєму тілі на дереві, щоб ми померли для гріха й жили для праведності» (1 Петра 2:24)
«Але ви знаєте, що Христос з’явився, щоб забрати гріхи, і в Ньому немає гріха» (1 Івана 3:5).
«… без пролиття крові немає прощення» (До Євреїв 9:22)
Сам Христос публічно сказав: «Тому Отець любить Мене, що Я віддаю Своє життя, щоб знову його прийняти» (Івана 10:17-18).
Іоанна3:16 «Бо так полюбив Бог світ, що дав Свого єдиного Сина, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав вічне життя».
- - - - -
«Чому я не мусульманин» Ібн Варрака. С. 39–40
Суспільство в доісламській Центральній Аравії було організовано навколо племені, і кожне плем’я мало свого головного божества, якому поклонялися у спеціально відведеному святилищі навіть кочові кочівники. Божество мешкало в камені й не обов’язково мало людську подобу. Іноді священний камінь був статуєю, а іноді — просто великим кам’яним блоком, форма якого нагадувала людину. Язичницькі араби, очевидно, уявляли собі, що кам’яний блок, який слугував фетишем, був просякнутий божественною силою і, у свою чергу, чинив божественний вплив.
Назви двох пагорбів, Ас-Сафа та аль-Марва, означають «камінь», тобто «ідол». Язичники бігали між цими двома пагорбами, щоб доторкнутися до ідолів Ісафа та Наїли, встановлених там, і поцілувати їх, сподіваючись таким чином здобути удачу та щастя.
СВЯЩЕННИЙ ЧОРНИЙ КАМІНЬ І ХУБАЛ
Ми маємо свідчення того, що чорні камені шанувалися в різних частинах арабського світу; наприклад, Климент Олександрійський, пишучи близько 190 року, згадав, що «араби поклоняються каменю», маючи на увазі чорний камінь Дусарес у Петрі. Максимус Тірійський, який писав у II столітті, зазначає: «Араби вшановують я не знаю якого бога, якого вони уособлюють чотирикутним каменем», — він має на увазі Каабу, що містить Чорний камінь. Про його велику давнину також свідчить той факт, що стародавні перси стверджують, ніби Махабад та його наступник залишили Чорний камінь у Каабі разом з іншими реліквіями та зображеннями, і що цей камінь був символом Сатурна.
У околицях Мекки знаходяться різні інші священні камені, які спочатку були фетишами, «але набули поверхневого мухаммедського характеру, будучи пов’язаними з певними святими особами». [Нолдеке, «Стародавні араби», т. 1, с. 659]
Сам «Чорний камінь», очевидно, є метеоритом і, безсумнівно, завдячує своїй славі тому, що впав із «небес». Подвійною іронією є те, що мусульмани шанують цей шматок скелі як той, що був даний Ісмаїлу ангелом Гавриїлом для будівництва Кааби, оскільки, цитуючи Марголіута, «його справжність є сумнівною, оскільки Чорний камінь був вивезений… карматіями у четвертому [мусульманському] столітті, а через багато років ними ж повернутий: можна сумніватися, чи камінь, який вони повернули, був тим самим, що й той, який вони вивезли.» [Марголіут, «Ідеї та ідоли сучасного ісламу», с. 241]
Хубалу поклонялися в Мецці, а його ідол із червоного сердоліку був встановлений усередині Кааби над сухим колодязем, у який кидали обрядові дари. Дуже ймовірно, що Хубал мав людську подобу. Розташування Хубала поруч із Чорним каменем наводить на думку, що між ними існує певний зв’язок. Веллгаузен вважає, що Хубал спочатку був саме тим Чорним каменем, який, як ми вже зазначали, є давнішим за ідола. Веллгаузен також вказує, що в Корані Бога називають Господом Кааби та Господом території Мекки. Пророк різко засуджував поклоніння, яке в Каабі віддавали богиням аль-Лат, Манат та аль-Узза, яких язичницькі араби називали дочками Бога, але Мухаммед не наважився засудити культ Хубала. З цього Веллхаузен робить висновок, що Хубал — це ніхто інший, як Аллах, «бог» мекканців. Кажуть, що коли мекканці розгромили Пророка поблизу Медини, їхній вождь вигукнув: «Ура Хубалу!»
Обій навколо святилища був дуже поширеним обрядом, що практикувався в багатьох місцевостях. Паломник під час свого обходу часто цілував або пестив ідола. Сер Вільям Мюїр вважає, що сім планетарних обходів Кааби «ймовірно символізували оберти небесних тіл». [Мюїр, «Життя Мухаммеда»]. А Звемер навіть припускає, що сім обходів Кааби — три рази швидко і чотири рази повільно — були «імітацією внутрішніх і зовнішніх планет». [Звемер, «Вплив анімізму на іслам», с. 158]
Безсумнівно, що араби «у порівняно пізній період поклонялися Сонцю та іншим небесним тілам» [Нолдеке, «Стародавні араби», т. 1, с. 660]. Сузір’я Плеяд, яке, як вважалося, дарувало дощ, постає як божество. Існував культ « » планети Венери, яку шанували як велику богиню під ім’ям аль-Узза. …
Мусульманські обряди бігу між Арафатом і Муздаліфою, а також між Муздаліфою і Міною, мали виконуватися після заходу сонця і до сходу сонця. Це була навмисна зміна, запроваджена Мухаммедом, щоб придушити асоціацію з язичницьким сонячним обрядом,… Про поклоніння Місяцю також свідчать власні імена людей, такі як Хілал (півмісяць), Камар (Місяць) тощо.
Хаутсма [Звемер, с. 160] висунув припущення, що побиття камінням, яке відбувалося в Міні, спочатку було спрямовано проти сонячного демона. Цю точку зору підтверджує той факт, що язичницьке паломництво спочатку збігалося з осіннім рівноденням. Сонячний демон виганяється, і його суворе панування закінчується разом із літом, після чого в Муздаліфі відбувається поклоніння богу грому, який приносить родючість.
Муздаліфа була місцем поклоніння вогню. Мусульманські історики називають цей пагорб пагорбом священного вогню. Богом Муздаліфи був Куза, бог грому. Як зазначає Венсінк: «На священному пагорбі, який також називали Куза, розпалювали вогонь. Тут робили зупинку, і цей вукуф має ще більшу схожість із тим, що відбувався на Синаї, оскільки в обох випадках бог грому являється у вогні. Можна також припустити, що традиційний звичай створювати якомога більше шуму та кричати спочатку був ритуалом, покликаним викликати грім. [Звемер, с. 159]
- - - - -
«Чому я не мусульманин» Ібн Варрака. С. 35
«Праці Ігнаца Гольдзіхера та Анрі Корбіна про вплив зороастризму на іслам; праці Гайгера, Торрі та Катча про вплив іудаїзму; новаторська праця Річарда Белла про вплив християнства; праці Веллгаузена, Нольдеке, Хургроньє та Робертсона Сміта про вплив сабіанства та доісламської Аравії; а також праця Артура Джеффері про іноземну лексику в Корані — все це разом змушує нас погодитися з висновками Цвемера, що іслам «не є винаходом, а сумішшю; у ньому немає нічого нового, окрім геніальності Мухаммеда, який змішав старі інгредієнти в нову панацею від людських недуг і нав’язав її за допомогою меча». [«Іслам: виклик вірі» Самуеля Цвемера, Нью-Йорк, 1908 р.]
«Наприклад, у сурі 113: „В ім’я Милосердного й Милостивого Бога, скажи: «Я шукаю притулку в Господі Світанку від зла того, що Він створив; і від зла ночі, коли вона настає; і від зла чаклунок, що дмуть на вузли, і від зла заздрісника, коли він заздрить»».
Іслам завдячує багатьма своїми найбільш забобонними деталями стародавньому арабському язичництву, особливо в обрядах і ритуалах паломництва до Мекки (див. сури 2:153; 22:28–30; 5:1–4; 22:37). Ми також можемо знайти сліди язичництва в іменах деяких давніх божеств (сури 53.19,20; 71.22,23); у забобонах, пов’язаних із джинами; та в давніх народних переказах, таких як історії про Ада та Тамуда.
- - - - -
«Чому я не мусульманин» Ібн Варрака. С. 36–37
ПЕРШІ П’ЯТЬ ДНІВ [Паломництво Хадж]
Коли паломник вперше прибуває до місця, розташованого за кілька миль від Мекки, він готується, щоб перебувати у стані ритуальної чистоти або освячення. Одягнувши просте паломницьке вбрання та виконавши необхідні обмивання й молитви, паломник входить у священні межі Мекки, де від нього очікується утримання від вбивства тварин, виривання рослин, насильства та статевих стосунків. Він здійснює подальші обмивання та молитви у священній мечеті Мекки, аль-Масджид аль-Харам; потім цілує священний Чорний камінь, який вмонтований у східному куті Кааби — кубічної споруди в центрі відкритого двору Священної мечеті.
Потім паломник повертає праворуч і обходить Каабу сім разів: три рази швидким кроком і чотири рази повільним. Кожного разу, обходячи Каабу, він торкається кута Ямані, де вмурований ще один благословенний камінь, а також цілує священний Чорний камінь.
Потім паломник прямує до Макам Ібрагім (місця Авраама), де, за переказами, Авраам молився, дивлячись у бік Кааби. Він виконує ще дві молитви, після чого повертається до Чорного каменю й цілує його. Поруч розташований священний колодязь Зем-Зем, з якого, згідно з мусульманською традицією, пили Хагар та Ісмаїл у пустелі. Паломники рухаються далі до огородженої території, відомої як аль-Хіджр, де, за віруванням мусульман, поховані Хагар та Ісмаїл, і де, як кажуть, сам Мухаммед спав у ніч свого чудесного подорожі з Мекки до Єрусалима.”
- - - - -
«Чому я не мусульманин» Ібн Варрака. С. 36–37
ШОСТИЙ — ДЕСЯТИЙ ДЕНЬ
Паломник залишає Священну мечеть через одну з її двадцяти чотирьох брам. Зовні він піднімається на пологий пагорб, відомий як гора Ас-Сафа, весь час читаючи вірші з Корану. Потім він сім разів бігає від вершини Ас-Сафи до вершини аль-Марва, повторюючи різні молитви. Цей… ритуал увічнює уявний пошук Хагарою води в пустелі.
Це шостий день паломництва; вечір паломник проводить у Мецці, де він ще раз обходить Каабу. На сьомий день він слухає проповідь у Великій мечеті « », а потім, на восьмий, вирушає до Міни, де виконує звичні обряди мусульманського ритуалу та залишається на ніч. На дев’ятий день, після ранкових молитов, паломник вирушає до гори Арафат, де відбувається обряд «стояння» (вукуф, арабською). Згідно з мусульманською традицією, Адам та Єва зустрілися тут після свого вигнання з Раю. Тут паломник промовляє звичні молитви та слухає ще одну проповідь на тему покаяння. Потім він поспішає (арабське слово означає «швидкий біг») до Муздаліфи — місця між Міною та Арафатом, куди він повинен прибути до молитви на заході сонця.
Наступний день, десятий, — це День Жертвопринесення, який у всьому мусульманському світі відзначають як Ід аль-Адха. Рано вранці в Муздаліфі віруючі промовляють молитви й рушають до трьох стовпів у Міні. Паломник кидає по сім камінців у кожен із цих стовпів; церемонія називається «рамю аль-ріджам», тобто кидання камінців. «Тримаючи камінчик між великим і вказівним пальцями правої руки, паломник кидає його на відстань не менше п’ятнадцяти футів і промовляє: “В ім’я Бога, Всемогутнього, я роблю це, і з ненависті до диявола та його ганьби”». Решту камінців кидають таким самим чином. Потім він повертається і приносить у жертву козла або ягня. Після бенкету паломники відзначають обряд зняття освячення, під час якого багато хто з них голить голову або просто обрізає кілька пасом волосся.
Мусульмани пояснюють це повір’я як символ того, як Авраам відкинув диявола, який намагався відвернути великого патріарха від його божественного обов’язку — принести в жертву свого улюбленого сина Ісмаїла. Жертвопринесення ягняти чи кози просто увічнює те, як Бог замінив барана на Авраамову жертву».
Язичницьке походження паломництва хадж
Протягом десяти днів
1) Відвідати та поцілувати священний чорний камінь
2) Доторкнутися до кута Ямані, де знаходиться ще один камінь
3) Повернутися і знову поцілувати чорний камінь
4) Піднятися на кам’янистий пагорб, відомий як гора Ас-Сафа, до скелястої вершини Аль-Марва
5) Повернутися до кам’яної Кааби, щоб обійти її навколо в тому місці, де знаходиться священний камінь
6) На дев’ятий день мусульмани піднімаються на кам’янисту гору Арафат, щоб виконати обряди.
7) На десятий день, «День жертвопринесення», мусульмани йдуть до трьох кам’яних стовпів у Міні та підбирають 21 камінь, щоб кинути їх у стовпи — по сім каменів на кожен стовп.
Поклоніння мертвій релігії («мертва як камінь»)
1) Ландшафт тут сухий і безплідний
2) Кааба зроблена з каменю
3) Поцілунок «священного» чорного каменю
4) Кидання «каменів» у диявола.
5) У Єрусалимі — мусульманська святиня «Скеля Купола»
6) У Медіні мусульмани відвідують могилу Фатіми (дочки Мухаммеда), могилу самого Мухаммеда, могилу його дядька, а також інші могили.
7) Мусульмани постійно вшановують померлих та неживі об’єкти, такі як камені та гробниці. Це символічно викриває неживий характер цієї релігії. Іслам є неживою та мертвою релігією, коли йдеться про справжні та живі стосунки з живим Богом Всесвіту».
Стівен М. Моррісон, доктор філософії.