Аль-Табарі — ранній мусульманський історик, який жив у 839–February 17, 923 A.D. рр. Згідно з передмовою до «Історії аль-Табарі», вона «за загальним визнанням є найважливішою універсальною історією, створеною у світі ісламу». Назва праці Табарі — «таріх аль-русул ва’ль-мулук», що означає «історія пророків і царів». Ці 38 томів містять факти та легенди світової історії від Адама й Єви аж до 915 року н. е.
У перших чотирьох томах наведено багато матеріалів, що містяться в Біблії. Ці чотири томи можна розглядати як єдине ціле, оскільки починаючи з 5-го розділу аль-Табарі детально описує історію персів.
Коротко про автора
«Табарі» було його прізвиськом, оскільки він походив із Табарістану, що в Ірані, на південь від Тегерана. Хоча деякі сунітські мусульмани-ханбаліти звинувачували його в шиїтських нахилах, для цього немає жодних підстав, окрім того, що він був іранцем. Авторитет Табарі як історика був би досить високим, якби не ці перші три томи. Він, здається, настільки захоплений фактичними деталями, що там, де їх немає, він охоче вигадує їх або беззастережно повторює те, що вигадали інші. Чи справді ми знаємо імена дочок Адама та Єви? Чи справді ми знаємо, що Єва завжди народжувала двійнят? Чи справді ми знаємо, що Єва була вагітна Каїном та його близнюком ще до того, як її вигнали з Раю?
Табарі знав «Коран» напам’ять, коли йому було 7 років. Аль-Табарі, т. 1, с. 15. Він здійснив паломництво. Аль-Табарі, т. 1, с. 19. Табарі мав чудову пам’ять. Аль-Табарі, згідно з т. 1, с. 19
Іслам аль-Табарі
Аль-Табарі був сунітським мусульманином з Ірану. Ханбаліти стверджують, що він мав шиїтські нахили, але нічого, що б на це вказувало, крім місця його народження, немає. Спочатку Табарі був шафіїтом. Пізніше він заснував власну школу. аль-Табарі, т. 1, с. 62. Між різними школами існували розбіжності. аль-Табарі, т. 1, с. 66. Ханбаліти застосовували насильство, щоб залякати мусульман, які належали до інших шкіл. аль-Табарі, т. 1, с. 71
Табарі навчався різним варіантам читання Корану. Аль-Табарі, т. 1, с. 23
У вченні аль-Табарі виділяється лише одна доктринальна особливість. Він вважав, що рабиням не слід дозволяти мати власні гроші. Аль-Табарі, т. 1, с. 21–22
Табарі мав космологічний «доказ» існування Бога. Аль-Табарі, т. 1, с. 194–195
Першим створеним було перо для запису того, що було визначено долею. Аль-Табарі, т. 1, с. 198–201, 218, 219
Аль-Табарі та наука
Аль-Табарі приймав інформацію від інших, не завжди запитуючи, звідки вони це знають. Наприклад, Табарі дійшов висновку, що Бог створив світ у неділю, оскільки ранні мусульманські вчені домовилися про це. Аль-Табарі, т. 1, с. 212
Існує сім небес. Аль-Табарі, т. 1, с. 213
Зірки захищають від Сатани. Аль-Табарі, т. 1, с. 223
Я запитав Посланця Бога [Мухаммеда]: «Де воно [сонце] заходить?». Він відповів: «Воно заходить у небо, а потім піднімається від неба до неба, аж поки не підніметься до найвищого, сьомого неба. Зрештою, коли воно опиняється під Престолом, воно падає і вклоняється, а ангели, які за нього відповідають, вклоняються разом із ним». Тоді Сонце каже: «Господи мій, звідки Ти наказуєш мені сходити — звідти, де я заходить, чи звідти, де я сходить?» Він продовжив. Саме це мається на увазі в словах Бога: «А Сонце — воно біжить до місця, де має перебувати (вночі)», де воно утримується під Престолом, — «Це визначено Всемогутнім і Всезнаючим»; під «цим» мається на увазі порядок дій Всемогутнього Господа у Його царській владі, Господа, Який «знає» про Своє творіння. Він продовжив. Гавриїл приносить Сонцю одежу світла зі світла Престолу, відповідно до тривалості годин дня. Вона довша влітку й коротша взимку, а восени та навесні — середньої довжини. [весняні, осінні та зимові моди!] — продовжував він. Сонце одягає цю одежу, як хтось із вас тут одягає свою одежу. Потім йому дають волю блукати в небесному просторі, аж поки воно не сходить з того місця, звідки зазвичай сходить. … Таким самим шляхом рухається Місяць під час свого сходження… Але Гавриїл приносить йому одежу зі світла Підніжжя Престолу. Це (мається на увазі) словами Бога: «Він зробив Сонце сяйвом, а Місяць — світлом». аль-Табарі, т. 1, с. 231
Мухаммед сказав, що спочатку Бог створив два сонця, але Гавриїл провів своїм крилом над одним із них, зменшивши його яскравість і залишивши чорні сліди, і воно стало Місяцем. С. 233
Сонце заходить у мутне джерело. Аль-Табарі, т. 1, с. 234; у це вірять мусульмани на підставі 18-ї сури.
Аль-Табарі дотримувався думки, що Дхул [Зул] Карнайн був Олександром Македонським. Аль-Табарі, т. 1, с. 37, і що він був віруючим у Бога. Аль-Табарі, т. 2, с. 109. Насправді Олександр був багатобожним язичником, якого люди згодом шанували як бога.
Аль-Табарі, т. 1, с. 234, також згадує, що сонце заходить у мулисте джерело. Слово «мулисте» — це «хамі’ах», що означає чорну глину, але «хамія» — це схоже слово, яке може означати «гаряче». (Див. примітку 442, с. 234)
Крім того, сама Земля стоїть на великій рибі. Аль-Табарі, т. 1, с. 220
Ангели та Сатана
Аль-Табарі завжди оперативно доповнював прогалини в інформації. Наприклад, з праць аль-Табарі ми дізнаємося, що Аллах створив Каабу ще до створення решти світу. Аль-Табарі, т. 1, с. 216.
Ангели здійснили паломництво за 2 000 років до Адама. Аль-Табарі, т. 1, с. 295
Ібліс був ангельським джином (аль-Табарі, т. 1, с. 250), якого також називали «Азазіл» (аль-Табарі, т. 1, с. 254). Він увійшов у пащу змії (аль-Табарі, т. 1, с. 275–279)
Адам та Єва
Людей створив не безпосередньо Аллах, а ангел смерті. Аль-Табарі, т. 1, с. 256
Єва була створена з ребра Адама. аль-Табарі, т. 1, с. 273. Єва спочатку була розумною, але Аллах зробив її [а не Адама] дурною після гріхопадіння Адама та Єви. аль-Табарі, т. 1, с. 280, 281. Навіть Єва мала покривало. аль-Табарі, т. 1, с. 294
Адам не послухався Бога. Аль-Табарі, т. 1, с. 275. Адам несе спільну відповідальність за кожну душу, яка була несправедливо вбита. Аль-Табарі, т. 1, с. 315
Адам був пророком. аль-Табарі, т. 1, с. 303
Навіть Адам здійснив паломництво до Мекки. Аль-Табарі, т. 1, с. 295
Адам зачепився головою за небо, і тому він облисів. Аль-Табарі, т. 1, с. 297
Після Адама та Єви
Усі грішать щодня. Аль-Табарі, т. 3, с. 147
Згадка про землю Нуд [Нод]. Аль-Табарі, т. 1, с. 295
Каїн (Кабіль) вбив свого брата Авеля (Хабіля). Аль-Табарі, т. 1, с. 307
Дехто каже, що Каїн вбив Авеля через жінку. Вони одружилися зі своїми сестрами. аль-Табарі, т. 1, с. 308
Аль-Табарі стверджував, що знає імена дочок Адама. Аль-Табарі, т. 1, с. 317
Чорний камінь спочатку був білим самоцвітом, але потемнів, оскільки до появи ісламу до нього торкалося дуже багато жінок під час менструації. Аль-Табарі, т. 1, с. 303
Енох практикував джихад. Аль-Табарі, т. 1, с. 346
Ноїв ковчег
Ноїв ковчег. Аль-Табарі, т. 1, с. 348
У Ноєвому ковчезі перебувало 10 осіб. У нього був четвертий син, Ямі, який не вірив у нього і не зайшов у ковчег. Аль-Табарі, т. 1, с. 360
Сатана теж мусив потрапити на ковчег, щоб вижити. Він потрапив туди, обдуривши Ноя. Аль-Табарі, т. 1, с. 360
Ной став мусульманином. Аль-Табарі, т. 1, с. 360
Діти Ноя стали мусульманами. аль-Табарі, т. 2, с. 12
Однією з причин, чому люди збудували Вавилонську вежу, було те, щоб потоп більше не застав їх зненацька. Аль-Табарі, т. 2, с. 27
Між Ноєм та Авраамом не було посланців [пророків] Аллаха, крім Худа [до народу Ад] та Саліха [до народу Тамуд]. Аль-Табарі, т. 2, с. 50
Авраам
Аврам сказав, що зірка та місяць були його господарем. Однак згодом він змінив свою думку. аль-Табарі, т. 2, с. 51
Зірка, яку Аврам назвав своїм господарем, була Юпітером. Аль-Табарі, т. 2, с. 54
Єврейська апокрифічна історія про те, як Авраам сказав, що найбільший ідол розбив менші. аль-Табарі, т. 2, с. 56
Саме курд порадив народу спалити Авраама на вогнищі. Аль-Табарі, т. 2, с. 58
Фараону сподобалася Сара, і Аврам збрехав фараону, сказавши, що вона — його сестра. Аль-Табарі, т. 2, с. 62
Аврам сказав лише три неправди. Аль-Табарі, т. 2, с. 63
Сара зробила Хагарі жіноче обрізання. Аль-Табарі, т. 2, с. 72
У Содомі мешкало чотири мільйони людей. Аль-Табарі, т. 2, с. 124
Німрод ув’язнив Аврама на сім років. Аль-Табарі, т. 2, с. 128
Бог чудесним чином змінив мову Авраама з сирійської на іврит. Аль-Табарі, т. 2, с. 128
Хоча в Корані не вказано, якого саме сина Авраам ледь не приніс у жертву, Табарі зазначає, що, за даними 16 авторитетних джерел, це був Ісаак, а за даними 23 — Ісмаїл, і сам аль-Табарі [досить об’єктивно] наводить аргументи на користь обох версій. Аль-Табарі, т. 2, с. 82–97
Ісаак [а не Ісмаїл] мав сім років, коли його ледь не принесли в жертву. Аль-Табарі, т. 2, с. 68
У Корані немає жодної згадки про те, що жертвопринесення відбулося 10-го дня, який відзначається на честь Авраама та його сина. Аль-Табарі, т. 2, с. 96, примітка 241
Ісаак був сином Авраама, якого ледь не принесли в жертву. Аль-Табарі, т. 2, с. 175
Мойсей та Вихід
Аль-Хідр у сурі 18:60–62 дуже схожий на єврейську оповідь: «Р. Йошуа бін Леві та дивні вчинки Іллі» у перекладі Вільяма М. Бріннера з твору Нісіма бін Якова бін Шахіна «Витончена композиція про полегшення після лиха», серія «Yale Judaica», т. 20, 1977. «Полегшення» II, 13–16; Дж. Оберманн, «Дві історії про Ілію в юдео-арабській традиції». «Hebrew Union College Annual», т. 23, № 1 (1950–1951), с. 387–404. Аль-Табарі, т. 2, с. 387–404, примітка 493.
620 000 ізраїльських чоловіків покинули Єгипет. Аль-Табарі, т. 3, с. 63
Аль-Самірі означає «самарянин» (примітка). У примітці зазначено, що аль-Табарі у своєму «Тафсірі» [коментарі] стверджує: аль-Самарі був видатним ізраїльтянином, і Мойсей заборонив ізраїльтянам контактувати з ним, саме тому ізраїльтяни відокремилися від самарян. Аль-Табарі, т. 3, с. 72.
Єврей на ім’я Самі [самарянин?] Аль-Табарі, т. 4, с. 77
Бог дав ізраїльтянам багато заповідей, але забрав 6/7 з них, залишивши лише ті, які вони отримали. Аль-Табарі, т. 3, с. 78
Давид і Соломон
Цар Давид одружився з дружиною Урії, коли Урія ще був живий. Він згрішив, відправивши Урію на смерть. Саме два ангели [а не Натан] розповіли Давиду історію про двох чоловіків і маленьку овечку. Аль-Табарі, т. 3, с. 145, 148–149
Руки царя Давида були заплямовані кров’ю. Аль-Табарі, т. 3, с. 151
Соломон був войовничим. аль-Табарі, т. 3, с. 153
Сатана прийняв вигляд Соломона, щоб викрасти його перстень. Соломон не впізнав його і втратив свою владу, аж поки Сатана не кинув перстень у море, риба не проковтнула його, рибалка не виловив його, і Соломон не отримав його назад. аль-Табарі, т. 3, с. 169
Інші події часів Старого Завіту
Йов був пророком. Аль-Табарі, т. 2, с. 143. Як стверджується, йому було наказано бити свою дружину. Аль-Табарі, т. 2, с. 140
Після звільнення Йосип отримав посаду Потіфара; Потіфар помер, і Йосип одружився з дружиною Потіфара, яка раніше несправедливо звинуватила його. аль-Табарі, т. 2, с. 166
За словами аль-Табарі, т. 3, с. 97, ізраїльтяни нібито ґвалтували ханаанських жінок
Добрий ізраїльський цар Аса змушував жінок ходити в зашморгованих одягах. Аль-Табарі, т. 4, с. 25
Армія Зераха, індійця [ефіопа], налічувала 1,1 мільйона воїнів. Аль-Табарі, т. 4, с. 28
Аль-Табарі сплутав двох Захарій. Аль-Табарі, т. 4, с. 37
Йона не підкорився Господу — аль-Табарі, т. 4, с. 161
Кит, на якому плив Йона, підплив вгору по річці Євфрат, аж поки не дійшов до Ніневії. аль-Табарі, т. 4, с. 161
Армія Сеннахіріма була чудесним чином знищена — аль-Табарі, т. 4, с. 38
Добрий цар Йосія; аль-Табарі, т. 4, с. 40
Пророк Єремія, аль-Табарі, т. 4, с. 44
Єремія спав 70 років — аль-Табарі, т. 4, с. 45
Сплячі та осел у Корані, аль-Табарі, т. 4, с. 46
Божевілля Валтасара — аль-Табарі, т. 4, с. 49
Естер і Мордехай, аль-Табарі, т. 4, с. 50–51
Євреї вважали Езру сином Божим, аль-Табарі, т. 4, с. 65
Іоанн Хреститель
Анахронізм: Антіох, цар Вавилону, вбив багатьох євреїв за вбивство Івана Хрестителя. Аль-Табарі, т. 4, с. 97
Навіть мусульмани погоджуються, що Іоанна Хрестителя було вбито (аль-Табарі, т. 4, с. 97)
Іоанн Хреститель і Навуходоносор (анахронізм) — аль-Табарі, т. 4, с. 54
Повідомлялося, що римляни допомогли Навуходоносору зруйнувати Храм у Єрусалимі, оскільки ізраїльтяни вбили Івана Хрестителя (аль-Табарі, т. 4, с. 106). Однак повідомлення про те, що Навуходоносор зруйнував Храм через те, що ізраїльтяни вбили Івана Хрестителя, є помилковим (аль-Табарі, т. 4, с. 107)
Ісус
Наводиться генеалогія як Марії, так і Йосипа. Вони збігаються аж до Йорама та Уззії / Ахазії. Аль-Табарі, т. 4, с. 103.
Ангел Гавриїл з’явився Марії у вигляді привабливого чоловіка. Він подув на розріз її одежі, і саме так Марія зачала. Аль-Табарі, т. 4, с. 112–113
Марія була оточена ангелами, тому Ібліс [Сатана] не міг доторкнутися до Ісуса, як він доторкався до всіх інших. аль-Табарі, т. 4, с. 115
Зірка Різдва, коли народився Ісус. Тієї ночі вирушила група людей, і вони обговорювали знамення Месії, як зазначено в книзі Даниїла. аль-Табарі, т. 4, с. 116
Вони розіп'яли лише подобу Ісуса. Аль-Табарі, т. 4, с. 122
За словами Ібн Хумайда — Ібн Ісхака, бездоганного авторитета — Вахба бін Мунаббіха аль-Ямані: «Бог дозволив Ісусу, сину Марії, померти о третій годині дня; потім Він забрав його до Себе». Аль-Табарі, т. 4, с. 112
Зауваження
Аль-Табарі написав всеосяжну історію, а не релігійний текст зі збірками хадисів. Проте історичний матеріал значною мірою збігається як з хадисами, так і з Біблією. Ніхто — ані мусульманин, ані немусульманин — не стверджує, що аль-Табарі був абсолютно правим, але загалом його вважають надійним істориком; до того ж інші джерела зазвичай підтверджують його виклади. Іноді він намагався з’ясувати достовірність своїх джерел, а в деяких випадках навмисно наводив суперечливі джерела одне за одним, щоб попередити читача про наявність розбіжностей у поглядах на певне питання.
Проте іноді він був надто некритичним у сприйнятті того, що стверджувало джерело. Навіть якби аль-Табарі не знайшов жодних суперечливих джерел, як би ми все одно дізналися імена дочок Адама, якби Бог їх не відкрив? Люди загалом, а не лише аль-Табарі, мають «прагнення до впевненості»: коли в інформації є прогалини, вони прагнуть заповнити їх будь-якою інформацією, що є в їхньому розпорядженні, не запитуючи, наскільки вони впевнені в її достовірності. Іноді найкраща відповідь — це «ми не маємо цієї інформації».
Аль-Табарі важливий з трьох причин. По-перше, він надав дуже детальну історію, яка загалом є досить надійною щодо періоду, що безпосередньо передував його часам. По-друге, навіть помилки аль-Табарі, особливо щодо ранньої історії, все одно відображають те, що думали багато мусульман у той час. Його історія відкриває нам широке вікно у практику ісламу за часів Мухаммеда та незабаром після нього. По-третє, багато мусульман того часу дотримувалися певних поглядів саме під впливом історії аль-Табарі.
Література
«Історія аль-Табарі: анотований переклад». Ехсан Яр-Шатер, головний редактор. Видавництво Державного університету Нью-Йорка, 1989–.
За додатковою інформацією звертайтеся за адресою www.MuslimHope.com