Ось відповіді на 87 запитань, які мусульманин надіслав електронною поштою.
Питання 1: Чому два родоводи Ісуса в Євангеліях від Матвія та Луки [нібито] суперечать один одному? Якщо когось проголошують Сином Божим, то його походження, безперечно, має бути
бездоганними, чи не так? Два різні родоводи [нібито] кидають тінь сумніву на справжнє походження цієї людини, чи не так?
Відповідь: У Ісуса була як біологічна мати, Марія, так і законний (але не біологічний) батько, Йосип. Матвій записує родовід Ісуса за «законом» (тобто його прийомного батька, Йосипа), а Лука — родовід за «природою», тобто біологічний родовід Марії. Історично Іриней, єпископ Ліона в Галлії (писав у 182–188 рр. н. е.), згадував, що родовід Йосипа за Матвієм сягав аж до Єгояхіна, скасовуючи тим самим це прокляття («Проти єресей» Іринея, книга 3, розд. 21.9, с. 453, написано у 182–188 рр. н. е.). Далі він зазначає, що родовід Марії в Євангелії від Луки сягає Адама та Єви (Іриней, «Проти єресей», книга 3, розділ 22.3, с. 455). Більш докладне пояснення можна знайти в «Церковній історії» Євсевія, книга 1, розділ 7, у книзі «Повний збірник відповідей на біблійні питання», с. 97–98, у книзі «Біблійні труднощі та уявні суперечності», с. 170–171, та у книзі «Коли запитують критики», с. 385–386.
Що стосується авторитету Ісуса, не пропустіть тут ключовий момент. На думку євреїв, Ісус НЕ мав бездоганних повноважень, але не через родовід. Вони вважали Його позашлюбним сином, оскільки не могли змиритися з тим, що Він народився від діви. Мало того, хто б міг уявити, що Цар і Месія народиться в такій бідній родині, та ще й у хліві. Ті, хто справді хотів слідувати за Ісусом, робили це заради Нього та Його послання, а не тому, що це було політично коректно чи популярно.
Питання 2: Чому родовід у 1-му розділі Євангелія від Матвія показує, що Ісус [не біологічно] походив із проклятого роду? (див. Матвія 1:11–12 + Єремія 22:28–30 та 1-а Хроніки 3:16 + Єремія 36:30 у порівнянні з Лукою 1:32. Єхонія (Єгояхін) та його батько Єгояким були прокляті самим Богом, який сказав, що жоден із цих чоловіків не матиме нащадків на троні Давида. Як Ісус міг би бути Месією, призначеним правити вічно на троні Давида, якби походив від когось із цих чоловіків?
Відповідь: Лука, наводячи родовід Марії, показує, що Ісус НЕ був біологічним нащадком Єхонії та Єгоякима, оскільки предки Марії відхилилися від царської лінії. Ісус був юридично (а не біологічно) нащадком Єхонії та Єгоякима через Йосипа. Цитата з Луки 1:32 просто говорить, що Ісус сидітиме на троні Давида. Озираючись назад, ми бачимо, що Давиду та Соломону були дані дещо різні обіцянки. Лише Йосип походив від Соломона, а і Йосип, і Марія походили від Давида.
Історично Іриней, єпископ Ліона в Галлії, відповів на це заперечення щодо родоводу Йосипа в Євангелії від Матвія у своїй праці «Проти єресей», книга 3, розд. 21.9, с. 453, написаній у 182–188 рр. н. е.
Питання 3: Якщо родовід у Євангелії від Луки належить Марії, а не Йосипу, то чому в ньому вказано саме Йосипа, а не Марію? Чому в жодному іншому місці Святого Письма не записано жодного іншого родоводу жінки? І якщо це родовід Марії, то Ісус походив від Натана, а не від Соломона, що робить пророцтва у 2 Самуїла 7:12–16 та 1 Хронік22:10 неправдивими.
Відповідь: З юридичної точки зору спадщина передавалася від батька. У ті часи люди ніколи не записували родовід жінки; Лука — перший відомий історик, який це зробив. Родовід у Євангелії від Луки також містить лише імена батьків, згадуючи батька Марії (Елі), а не матір. Саме тому там сказано «як вважалося» — син Йосипа. До речі, грецький вираз «як вважалося» (wz enomi zeto) міститься в ранньому грецькому рукописі p4, датованому, ймовірно, приблизно 150–175 роками н. е., згідно з книгою «Текст найдавніших грецьких рукописів», с. 43.
2 Самуїла 7:12-16 та 1 Хронік22:10 вказують на те, що Соломон царював після Давида, хоча, звичайно, Ісус був «сином» Соломона юридично через Йосипа. Саме Соломон збудував Божий храм, а не Ісус. Щодо того, хто з власного роду Давида [нащадок] буде царювати навіки, пам’ятайте, що ця особлива обітниця була дана Давиду, а НЕ Соломону.
Питання 4: Якщо, згідно з родовідом у Євангелії від Луки, Ісус стверджує, що походить від Давида, з племені Юди, через Марію, а не через Йосипа, то як може бути так, що кузина Марії, Єлизавета, походила з дому Аарона, з племені Леві (Лк. 1:5)?
Відповідь: Це тому, що люди мають двох батьків. Єлизавета та Марія не обов’язково є кузинами по батьківській лінії, а можуть бути кузинами по материнській. Треба дуже ретельно шукати проблеми в Біблії, щоб не помітити цього простого моменту.
Питання 5: Як може бути, що Ісус [нібито] суперечить Старому Завіту (1 Самуїл 21–22), [нібито] стверджуючи, що Авіатар дав Давиду хліб покладання замість Ахімелеха, і кажучи, що Давид мав із собою людей, хоча насправді він був сам (Марка2:25 –26)? Чи очікує від мене церква, що я покладатимуся на вчення «сина Божого», який, як можна довести, помиляється щодо того, що говорить Слово Боже?
Відповідь: Я згоден, що важко покладатися на те, що люди вважають вченнями Біблії, коли вони говорять про неї неправду. Давайте виправимо помилку в цьому запитанні, перш ніж на нього відповідати. У Марка 2:25–26 ніде не сказано, хто дав Давиду хліб покладання. Тоді були живі як Авіатар, так і Ахімелех, хоча батько Авіатара, Ахімелех, незабаром після цього загинув. Давид був сам, коли перебував у Ахімелеха; у Марка2:25 –26 лише сказано, що Давид дав частину хліба своїм супутникам, які, ймовірно, таборували неподалік.
Питання 6: Чому Ісус цитує неіснуючий вірш зі Старого Завіту (Івана 7:3)? Чи можливо, що Він вважав також інші неканонічні писання Словом Божим?
Відповідь: Ісус не цитував жодного неіснуючого вірша зі Старого Завіту. Насправді в Івана 7:3 говорять брати Ісуса, і вони теж нічого не цитують. Можливо, ви мали на увазі якийсь інший вірш. Ісус підтверджував Писання, що існувало до Нього. Зокрема, Він робив це в Луки11:51 ; 24:27,44; та Матвія 23:35. Він захищав Себе від сатани, цитуючи Боже Слово словами «Написано…» у Матвія 4:4, 7, 10, Луки 4:4, 8, 12. Ісус заявив, що Писання не можна порушити (Івана 10:35), а Писання було «Божими заповідями» (Марка 4:8–9). Усе Своє життя Він присвятив тому, щоб цитувати, жити за Писанням і виконувати його, як показують усі Євангелія.
Ісус дорікнув садукеям, які визнавали лише Тору (Закон) як Слово Боже. У Матвія22:29 , Ісус відповів: «Ви помиляєтеся, бо не знаєте ні Писань, ні сили Божої». Ісус сказав, що такі люди написали свої книги:
Мойсей — у Марка 10:3,5; Луки 20:37
Давид — у Матвія22:43 –5; Марка 12:36–7; Луки 20:42–4
Ісая — у Євангелії від Матвія 15:7
Даниїл у Матвія 24:15
Ісус не згадував про жодну необхідність виправляти, додавати чи вилучати щось із Писання, яке на той час було прийнятим у Юдеї. Старий Завіт, який був достатнім для Ісуса, є достатнім і для мене.
Питання 7: Чому Ісус навмисно затуманював Євангеліє, говорячи притчами, щоб люди не зрозуміли, не навернулися й не отримали прощення (Марка4:11 –12)? Хіба Він не прийшов для того, щоб усі люди спаслися?
Відповідь: Ісус посилався на Ісаї 6:9,10. Ісус говорив притчами, щоб виявити милосердя! Ось чотири пункти відповіді.
1) Бог хоче, щоб усі спаслися (2 Петра 3:9; Єзекіїль17:23 ).
2) Але деякі вирішили відкинути Боже слово, і за це в цьому житті настають наслідки. Такі люди стають нечутливими до слова, очерствлюючи свої серця. (Вихід8:15 , 32;9:17 , 34; Прип. 28:14; Рим. 1:18–20; Євр. 3:12–15; Зах. 7:12)
3) Для людей, які відкидають Бога, краще не знати істини, ніж знати її й відвернутися від неї, згідно з 2 Петра 2:20-22.
4) Притча є доречною, оскільки тих, хто хоче слідувати за Богом, можна наставити на розуміння її значення, а ті, хто не хоче слідувати за Богом, не зрозуміють її.
Якщо хтось уже відкинув істину про Бога, яку знає, Бог не зобов’язаний давати йому ще більше істини.
Питання 8: Чому Ісус перебував у гробниці щонайбільше два з половиною дні, якщо Він сказав, що буде там три дні й три ночі (Матвія 12:40)? Адже Син Божий мав би говорити саме те, що мав на увазі, чи не так?
Відповідь: Оскільки в Луки 24:21 сказано, що день воскресіння був третім днем. Ісус помер у п’ятницю в другій половині дня, а воскрес у неділю близько світанку. Вираз «через три дні» був відомим єврейським ідіоматичним виразом, що означав частину або всі три дні. Ось три приклади «ідіоми трьох днів». Оскільки англійські переклади відрізняються, усі ці цитати взяті з «Дослівного перекладу» Гріна.
1. Ровоам у 2-й книзі Хронік 10:5 сказав народу: «Через три дні поверніться до мене». Однак у 2-й книзі Хронік10:12 народ повернувся «на третій день, як наказав цар».
2. Говорячи про смерть і воскресіння Христа, сам Ісус у Євангелії від Матвія 12:40 каже: «три дні й три ночі», у Євангелії від Марка 8:31 — «третього дня Він воскресне», у Євангелії від Марка 14:58 — «через три дні», у Євангелії від Івана 2:19 — «за три дні», а в Євангелії від Луки 24:21 — «Цей третій день настає сьогодні».
3. У книзі Естер 4:16 Естер просить постити за неї «три дні, вдень і вночі», і вона сама робитиме те саме. Однак у Естер 5:1 сказано, що «третього дня» Естер влаштувала бенкет, отже, це той самий проміжок часу.
Підсумовуючи, ми довели, що ця гебрейська ідіома може означати «протягом трьох днів», і цей вираз був зрозумілим від часів Ровоама до часів Ісуса. Див. «1001 відповідь на біблійні запитання», с. 192; «Складні вислови Біблії», с. 380–381; та «Біблійні труднощі та уявні суперечності», с. 176–177 для отримання додаткової інформації.
Питання 9: Чому Ісус пророкував, що Його Царство прийде у славі ще до того, як деякі з тих, хто Його слухав, помруть, але Царство досі не настало (Матвія 16:18, Матвія 10:23, Марка 9:1, Луки 21:31–32)? Звісно ж, Син Божий не міг би виголосити фальшиве пророцтво, чи не так?
Відповідь: Ні, ці вірші стосуються різних речей. Ось значення кожного з них.
У Матвія10:23 сказано, що вони не встигнуть обійтися всі міста Ізраїлю, перш ніж прийде Син Людський. Християни, які свідчать про Христа, ще не обійшли всі міста Ізраїлю. До речі, сьогодні в Ізраїлі діє закон, що забороняє навертати людей з іудаїзму в християнство.
У Марка 9:1 сказано, що деякі з них не зазнають смерті, доки не побачать Царства Божого, що з’явиться з силою. Багато хто зі слухачів стали свідками Ісуса після Його воскресіння. У 1 Коринтян 15:6 сказано, що Ісус явився понад 500 людям.
У Луки 21:31-31 сказано, що коли ви побачите, як відбуваються знамення з Луки 21, знайте, що це «покоління» не минуть, доки все це не відбудеться. Це стосується кінця часів. Грецьке слово «покоління» може означати як расу людей, так і покоління.
Матвія 16:18 «На цій скелі Я збудую Свою Церкву» стосується того, що Христос назвав Петра «скелею/каменем» і збудував Свою Церкву на «скелі/камені» сповідання, яке дав Петро.
Питання 10: Чому Ісус проявив неповагу до своєї матері? (див. Матвія 12:46–50, Марка 3:31–35, Луки 8:19–21, Івана 2:4) У Івана 2:4 Ісус звертається до своєї матері тими самими словами, якими демони звертаються до Нього. (Порівняйте Івана 2:4 з Матвія8:29 , Марка 5:7, Луки4:34 та Луки8:28 у дослівному перекладі). Звісно, Син Божий знав, що Марія мала благословення Отця, чи не так? Не кажучи вже про те, що Син Божий ніколи не був би грубим?
Відповідь: Ісус не був нешанобливим до Своєї матері, і ми теж не повинні бути такими. Однак, якщо Бог наказує нам щось робити або чогось не робити, Божий наказ має вищий пріоритет, ніж наші батьки. Так само в Матвія 12:46-50, Марка 3:31-35, Луки 8:19-21 мати та брати Ісуса перебували зовні, коли Ісус промовляв. Коли Ісусу про це повідомили, Він виконав Божу волю і закінчив свою промову. Ісус сказав, що найближчими в Божій родині є не ті, хто біологічно найближчий до Нього, а ті, хто виконує Божу волю.
У Євангелії від Івана 2:4 Ісус казав Своїй матері, що Його час ще не настав.
Можливо, той, хто поставив запитання, не зрозумів. У Матвія 8:29; Марка 5:7; Луки4:34 ; говорили демони, а не Ісус. У Луки8:28 говорить чоловік, одержимий демонами. Я переглянув дослівний переклад Гріна; я не знайшов нічого, що стосувалося б цього запитання.
Питання 11: Чому Ісус збрехав своїм братам щодо поїздки до Єрусалима (Іоанна 7:8-10)? Чи послав Бог-Отець духа брехні, як це було в 1-й книзі Царів? Який батько, такий і син? (Слово «ще», вставлене в деяких сучасних перекладах, відсутнє в найдавніших збережених рукописах. Це приклад сучасного виправлення Святого Письма. У більш чесних перекладах, таких як «Версія короля Якова», слово «та» надруковано курсивом, що вказує на те, що воно було додано під час перекладу. У «Новій американській стандартній Біблії» це слово не вставлено, що відповідає критичному грецькому тексту. Натомість у «Новій міжнародній версії» слово «та» вставлено звичайним шрифтом, а пояснення щодо його сумнівного характеру віднесено до примітки, де багато некритичних читачів його пропустять
.)
В: Ви згадали три пункти, на які я відповім у іншому порядку.
а) Чи брехав Ісус у Біблії?
б) Чи брехав Ісус так, як брехав Бог у Біблії?
в) Чи є переклади Священних книг нечесними?
Спочатку я хочу відповісти на кожну частину, що стосується Біблії, а потім порівняти це з Аллахом у Корані та хадисах, а також порівняти чесність у перекладі Корану.
Християнство — А) Ісус не брехав, бо Він НЕ казав, що ніколи більше не піде до Єрусалима, а лише те, що Він не збирався йти до Єрусалима саме тоді, і тому не йшов із ними. Пізніше Він так і не пішов. Слово «ще» після «не» є в найдавніших грецьких рукописах, але ми розглянемо це пізніше.
Іслам — А) У сурі 3:54 Корану Аллаха називають найкращим з інтриганів/обманщиків. Арабське слово, яке тут вжито, означає обманщика або брехуна, хоча може також означати інтригана. Міністр інформації Іраку процитував цей аят Корану, і те, як він подав інформацію, показало, як саме він його тлумачив. Іслам вчить, що Бог обманює (не просто інтригує, а обманює) Свого власного народу принаймні двома способами. Під час Судного дня Аллах запитає євреїв [які, як стверджується, поклонялися Езрі як сину Божому], чого вони бажають, і вони попросять напою. Аллах покаже їм Пекло у вигляді міражу, скаже їм пити, і завдяки Аллаховій брехні вони будуть обмануті, підуть до міражу та впадуть у Пекло. Те саме станеться з християнами. Потім Аллах з’явиться Своєму народу (як слухняному, так і неслухняному) у оманливому вигляді. Тоді пророк скаже, що вони зможуть впізнати Аллаха за Його «гомілкою» (тобто кісткою гомілки). Тож Аллах оголить Свою гомілку, і тоді вони побачать, що це Аллах. Про все це можна прочитати в «Бухарі», том 9, книга 93, № 532, с. 396.
Християнство-Б) Бог не бреше (Числа 23:19; 1 Самуїл 15:29; Євреїв 6:18). У 1 Царів Бог не брехав, але Він дозволив брехливому демону вкладати брехню в уста фальшивих пророків. Бог допускає зло, і Він навіть використовує злих людей та злих демонів для Своїх цілей.
Іслам-Б) Іслам вчить, що Аллах дозволяє своїм вірним послідовникам бути обманутими та введеними в оману, щоб вони практикували ширк (тобто ідолопоклонство та приєднання партнерів до Бога). Вони вчать, що Ісус насправді не помер на хресті; замість нього помер хтось інший. Я не бачу проблеми в тому, що Бог обдурив злих римлян та єврейську владу. Але я бачу велику проблему в ісламській тезі про те, що Аллах дозволив обдурити всіх послідовників Ісуса. Отже, протягом майже 600 років Аллах дозволяв усім християнам вірити, що Ісус насправді помер, коли Аллах здійснив надприродне чудо, щоб обдурити їх, і нікому про це не сказав. Крім того, Старий Завіт, що передував часам Христа, та Євангелія вчать, що Бог є Отцем. Отже, якби це було неправдою, то вірити в це не могло б бути таким серйозним гріхом, як стверджує Коран, адже Аллах дозволяв усім, хто хотів слідувати за Ним, вірити в це протягом століть. Або існувала одна велика брехня ще до Мухаммеда, або ж Мухаммед вигадав велику брехню. Має бути або одне, або інше.
Християнство-C) Сподіваюся, ви не взяли це запитання з якогось веб-сайту, бо воно використовує брехню, щоб висунути серйозне звинувачення. «Ще ні» (oupo грецькою, номер Стронга 3768) міститься в найдавніших збережених грецьких рукописах, зокрема в p66 та p75. Замість того, щоб просто покладатися на слова Аланда та інших, я перевірив це сам, і це слово чітко присутнє в обох рукописах. У цих рукописах немає пропусків чи прогалин.
«Ще ні» зустрічається в p66, p75, Ватиканусі, Візантійському лекціонарії, деяких сирійських, сахідських коптських та пізніших рукописах.
«Не» (ouk грецькою) присутнє в Синайському рукописі, Беза-Кембриджському, бохайрському коптському, деяких сирійських, вірменських, ефіопських, грузинських рукописах, Діатессароні, рукописах Златоуста та пізніших рукописах.
Отже, існує чимало доказів на користь обох точок зору, і переклад NIV, власне, найкраще вирішує це питання, вставляючи слово «ще» у текст та додаючи примітку.
Іслам-C) Юсуф 'Алі включив у свій переклад Корану кілька рукописних варіацій. Наскільки я розумію, пізніше в Саудівській Аравії спалили його переклад Корану. Останнє видання з Саудівської Аравії, яке я бачив, не містить жодних рукописних варіацій. Отже, з одного боку, можна (неправильно) критикувати NIV за те, що він згадує про наявність рукописних варіацій. З іншого боку, ви не критикуєте повну відсутність рукописних варіацій у Корані. Наприклад, у копії Корану Убая не було деяких сур, які сьогодні містяться в Корані. Мусульманський вчений Байдаві згадує варіації в сурах 3:100; 6:91; 19:35; 28:48; 33:6 та інших.
Чи має сура 33:6 звучати так: «Пророк ближчий до віруючих, ніж вони самі до себе, а його дружини — їхні матері», як це зазначено в уніфікованому тексті Усмана?
Чи, може, там має бути: «Пророк ближчий до віруючих, ніж вони самі до себе, і він є для них батьком, а його дружини — їхніми матерями», як це зазначено в тексті Убай ібн Кааба?
Більше про це можна прочитати у книзі «Коран і Біблія» Вільяма Ф. Кемпбелла, с. 123.
Питання 11: Чому Ісус сказав, що дочка правителя не померла? (Матвія 9:18–25; Луки 8:41–56) Або Ісус збрехав, або він не звершив чуда, але контекст чітко показує, що це сприймалося як чудо.
Відповідь: Є дві можливості. По-перше, Ісус міг використовувати метафору. Навіть у Корані в сурі 2:26 сказано, що Аллах не гребує використовувати метафори. Однак є простіше пояснення. Ісус ніколи не говорив, що вона померла; це Яір та люди стверджували, що вона померла. Або вона насправді перебувала у звичайній комі, або її дух якимось іншим чином не покинув тіло.
Питання 12: Чому вчення про Трійцю [нібито] було невідомим Церкві аж до IV століття? Чому це вчення [нібито] було затверджено голосуванням, а не через одкровення? Чому склад собору, що голосував, [нібито] був переповнений прихильниками Атанасія? Чому віра в це [нібито] нове на той час вчення стала умовою членства в Церкві? Чому аріанців виганяли та страчували?
Відповідь: Схоже, що люди часто вигадують неправдиві речі про Трійцю. Вчення про Трійцю міститься як у Біблії, так і в ранньохристиянських писаннях. Навіть саме слово «Трійця» сформулювало неправду у вигляді запитання і не відповідає дійсності на сотні років. Перша згадка про Трійцю міститься у:
єпископа Теофіла Антіохійського (168–181/188 рр. н. е.) у його «Листі до Автоліка» 2:15.
Ось інші згадки, де вживається слово «Трійця»:
Тертуліан (200–220 рр. н. е.) був другим, про кого ми маємо згадку щодо використання терміна «Трійця», у його листі «Проти Праксея».
Новатіан (210–280 рр. н. е.) з Риму написав 32-роздільну книгу «Трактат про Трійцю».
Климент Олександрійський (писав у 193–217/220 рр. н. е.) також згадував про «Святу Трійцю» у творі «Стромати» 5:14.
Оріген (230–254 рр. н. е.) згадує Трійцю у праці «Про принципи» (De Principiis), книга 1, розділ 3:7.
Існує ще безліч ранніх згадок, які свідчать про те, що люди вірили в те, що Ісус був Богом, а також про інші ключові аспекти Трійці. Ось їхній неповний перелік.
| Лідер | Джерела | Висловлювання та вірування |
| Ігнатій: учень апостола Івана, помер у 107/116 р. н. е. | 17 місць: «Лист до Полікарпа», розділ 3; «Послання до Ефесян», 7 | «Ісус є Богом» «Бог, що втілився» |
| Діогнет, 130 р. н. е. | До Матетеса | Христос, посланий як Цар, Бог, людина і Спаситель |
| Юстин Мученик: 110/114–165 р. н. е. | «Діалог з Трифоном», розділи 55–56, 59, 61–64, 66, 74–78 | «Заслуговує на поклоніння як Бог і Христос». Помилявся, вважаючи, що існував час до Христа. |
| Теофіл Антіохійський, 115–181 рр. н. е. | До Автоліка 2:22 | що ж іще може бути цей голос [у Едемському саду], як не Слово Боже, яке є також Його Сином? (Він був першим, хто вжив термін «Трійця» |
| Тертуліан, 200–220/240 рр. н. е. | Уся книга «Проти Праксея» | Другий, хто вжив термін «Трійця». |
| Іриней: учень апостола Івана. 120–202 рр. н. е. | «Проти єресей» 3:19:2 | «Ісус Сам по собі є... Богом і Господом...» |
| Климент Олександрійський, 153–220 рр. н. е. | «Стромати» 5:14, «Наставник» |
«Свята Трійця» Гімн на честь Ісуса: «Господь усього часу й простору; Ісус, Спаситель нашого роду;» |
| Іполит, учень І , Іриней, 225–236 рр. н. е. | «Проти єресі Ноета» | «Син Божий, який, будучи Богом, став людиною». |
| Оріген Олександрійський, 184–254 рр. н. е. | «Про Принципів» 1.3.8 Оріген був дуже суперечливою постаттю у свій час, але його погляди на Трійцю не піддавалися сумніву. |
«Сила Трійці є одна й та сама». |
| Новатіан, 210–280 рр. н. е. | Трактат про Трійцю | Більше нічого додати. |
| Атанасій помер 296–373 рр. | Проповідь на Луки 10:22 | Єдині без змішання, відмінні без розділення, неподільні без ступенів |
| Василій Каппадокійський, 357–379 рр. н. е. | Лист 8 до кесарійців, «Про Духа» | Отець є Богом, Син є Богом, Дух є Богом. Розглядає аріанську суперечку |
| Григорій Ніський, 335–394 рр. н. е. | «Про те, що немає трьох Богів», «Проти Єномія» | Природа Отця й Сина однакова |
| Гіларій, 353–368 рр. н. е. | Написав книгу «Про Трійцю» | Досить сказано |
| Амвросій Міланський 340–397 рр. н. е. | «Про християнську віру» | «Святий, Святий, Святий» в Об'явленні 4:8 стосується Трійці. |
| Іоанн Златоуст, 370–407 рр. н. е. | Проповідь 3 на Івана 1:1 | Вічність Слова як особи; нестворене |
| Августин Гіппонський, 354–430 рр. н. е. | Книга: «Про Трійцю» | Не визнавав жодної різниці в ранзі |
| Несторій: Ефеський собор , 431 р. н. е. | Заснував несторіанство | Його віра в те, що Ісус був Богом, ніколи не піддавалася критиці |
| Кирило Олександрійський, 431–444 рр. н. е. | Головний супротивник Несторія на Ефеському соборі | Почав наголошувати на Марії як Матері Божій (на жаль) |
| Патрік Ірландський, 389–461 рр. н. е. | не залишив після себе багато творів | Відома аналогія з трилисником |
Аріани були вигнані, але мені не відомо про жодного аріанина, якого було страчено.
Оскільки автор запитання розповсюджує неправду, цілком логічно припустити, що він збрехав і щодо інших аспектів. Виникає питання, чи читав він протоколи Нікейського собору [як я]. Багато хто, а може, й більшість присутніх спочатку не мали чіткого уявлення про суть суперечки. Жодних суттєвих висновків не було зроблено, доки один з аріанців чітко не виклав аріанську доктрину. Тоді дії християн стали передбачуваними.
Доктрина Трійці була встановлена через одкровення: це було минуле одкровення, вже викладене в Новому Завіті.
А тепер давайте розглянемо іслам і те, що у них було замість соборів для врегулювання суперечок.
Битва при Верблюді: Аїша, дружина Мухаммеда, та її двоє полководців, яким Мухаммед обіцяв рай, безуспішно воювали проти Алі. Ці двоє полководців [очевидно] стали мучениками [бо Мухаммед обіцяв їм рай], воюючи проти халіфа.
Битва при Сіффіні: Муавія та його армія з Сирії воювали проти армії Алі.
Алі знищив хариджитів, які раніше, до битви при Сіффіні, підтримували його.
Мутазілітів жорстоко переслідували, частково тому, що вони вчили, нібито Коран був створений.
Суфіїв часто переслідували й вбивали.
Або, можливо, той, хто задає питання, вважає, що собор повинен вирішувати питання не шляхом консенсусу чи голосування, а шляхом вбивства опонентів у традиційному мусульманському стилі.
Питання 13: Чому Ісус настільки схожий на інших страждаючих спасителів з міфології? Чому християни не вірять у жодне з інших оповідань про непорочне зачаття та спасителів, зафіксованих у давній літературі? Як так сталося, що ритуал християнського причастя [нібито] існував у попередніх язичницьких обрядах споживання тіла та пиття крові їхніх богів? Як так сталося, що християнський обряд хрещення також існував у попередніх язичницьких культах? Чи не були найхарактерніші доктрини християнства насправді запозичені з місцевих язичницьких культів? Так само, чому Великдень, Різдво, Великий піст, дні молитви за врожай (rogation days), « » та інші свята походять від язичницьких свят? Хіба християнство не мало власного легітимного календаря пам’ятних дат?
В: Давайте спочатку розглянемо це питання стосовно християнства, а потім — щодо ісламу. Хоча сатана може створювати підробки, факт залишається фактом: пророцтво про страждаючого слугу в Ісаї 53 передувало всій римській, більшості грецької та всій скандинавській літературі. Чому мусульмани вірять Корану, коли він говорить, що Ісус народився від діви, і чому вони погоджуються з Кораном, який стверджує, що Ісус є Месією?
Питання 14: Якщо Отець і Син є рівноправними особами, чому ж Ісус молився до Отця і благав Його? (Матвія 11:25). Чи може Бог молитися до Бога?
Відповідь: Це хороше запитання; ключовими поняттями, які тут слід зрозуміти, є покірність на землі та спілкування всередині триособового Бога.
Підкорення: Перед тим, як прийти на землю, Ісус добровільно зрекся Себе (Филип’ян 2:6-8), ставши подібним до нас (Євреїв 2:17)
На землі Ісус підкорився Богу Отцю (Євреїв 5:7)
Коли Він відходив, Ісус просив Отця повернути Йому славу, яку Він мав ще до створення світу (Івана 17:5).
Спілкування: Навіть у Небі існує повне спілкування між Отцем, Сином і Духом. Бог може спілкуватися з Богом, оскільки Бог є триособовою Істотою.
Триособовий Бог: Бог може бути будь-чим, чим Він бажає бути, і в Новому Завіті Бог відкрив нам, що Він не такий, як ми; Він є триособовим Богом, якого ми називаємо Трійцею. На землі немає нічого й нікого, схожого на Бога. Ми не повинні намагатися обмежувати те, ким є Бог, спираючись на власний досвід, а радше пізнавати те, що Бог відкрив.
Питання 15: Як може існувати вічний Син, якщо Біблія говорить про «Уродженого Сина», чітко вказуючи, що Син мав початок? (Івана 3:16; Євреїв 1:5-6). Ось чому слово «Уроджений» було опущено в усіх нових версіях, датованих після 1971 року!!!
Відповідь: Я не впевнений, про що саме говорить автор запитання. Я не впевнений, чи автор запитання сам розуміє, про що говорить. Однією з двох найпопулярніших сьогодні Біблій для дорослих є «Нова Біблія короля Якова» (авторські права на Новий Завіт — 1979 р.). У ній у обох віршах є слово «породжений».
У «Інтерлінійному перекладі Біблії» Джея П. Гріна (оригінальне авторське право 1976 р.) слово «єдинородний» є в обох місцях.
Це правда, що в інших перекладах вживається вираз «єдиний» син, але це все одно означає «унікально породжений» або, як каже переклад Вюеста, «єдиний у своєму роді».
Схоже, що автор запитання вважає: якщо Син походить від Отця, то у Сина мав бути початковий момент, коли Він був створений. Дозвольте нагадати мусульманському читачеві, що майже всі мусульмани (за винятком мутзалітів та деяких інших) вірять, що Коран є нествореним, хоча він походить від Аллаха.
Питання 16: Якщо Ісус перебуває на престолі, як Він може сидіти праворуч Бога? (Марка 16:19). Він сидить чи стоїть праворуч Бога? (Діяння 7:55). Або ж Він перебуває на лоні Отця? (Івана 1:1)
Відповідь: У християнстві Він може перебувати праворуч Бога приблизно так само, як в ісламі Аллах може мати престол, — обидва випадки є метафорами. Оскільки в сурі 2:26 сказано, що Аллах не гребує використовувати подібності, чи вважаєте ви, що Бог коли-небудь використовував подібності, коли давав Тору та Євангелія?
Питання 17: Хто воскресив Ісуса з мертвих? Чи Отець (Ефесян 1:20), чи Ісус (Івана 2:19-21), чи Дух (Римлян 8:11)?
Відповідь: Усі вони брали участь!
Питання 18: Якщо Син і Святий Дух є рівноправними особами в Божестві, чому богохульство проти Святого Духа є непростимим, а богохульство проти Сина — ні? (Лука 12:10).
Відповідь: «Рівні» не означає «ідентичні» або «невідмінні». Ці три особи рівні за своєю суттю та в інших аспектах, але відрізняються за роллю та рангом. Святий Дух — це Особа Трійці, яка діє в серцях людей, щоб привести їх до спасіння. Якщо вони свідомо й остаточно відкидають Святого Духа, надії немає. Якщо вони помирають, відкидаючи справжнього Ісуса, вони теж потрапляють до пекла, але якщо вони відкидають Ісуса, Святий Дух може діяти в них, щоб змінити їхнє серце й розум.
Питання 19: Якщо Святий Дух є рівноправним членом Трійці, чому Біблія завжди говорить про те, що Він посланий від Отця або від Ісуса? (Ів. 14:26; 15:26).
Відповідь: Вони рівноправні за своєю суттю, але відрізняються за роллю та рангом. Ісус також був посланий Отцем. А Отця ніхто ніколи не посилав. Ми не можемо накладати на Бога жодних обмежень щодо того, яку роль кожен член Трійці якимось чином «змушений» виконувати. Натомість ми можемо просто дізнатися з Біблії, як складові Трійці діють разом.
Питання 20: Згідно з Євангелієм від Матвія, Ісус народився за часів правління Ірода Великого (Матвія 2:1). Згідно з Євангелієм від Луки, Ісус народився під час першого перепису населення в Ізраїлі, коли Квіріній був намісником Сирії (Луки 2:2). Це неможливо, оскільки Ірод помер у березні 4 року до н. е., а перепис відбувся у 6 та 7 роках н. е., приблизно через 10 років після смерті Ірода.
Відповідь: Ні, переписів населення було кілька. Спочатку ми обговоримо переписи, а потім — Квірінія.
Переписи населення: Йосип Флавій згадує про перепис, проведений «Кирінієм» приблизно у 6–7 рр. н. е. («Історія юдеїв», 17.13:5, написана приблизно у 93–94 рр. н. е.).
Згідно з «Біблійним словником Вікліфа» (Wycliffe Bible Dictionary), с. 319, 414, папірус Оксиринх 225 (у Міллігана, «Грецькі папіруси», с. 44–47) свідчить, що перепис населення проводився кожні 14 років. Светоній і Тацит вказують, що, наприклад, за часів Августа було проведено три переписи, другий з яких відбувся у 8–4 рр. до н. е.
Квіріній: Напис свідчить, що Квіріній був намісником Сирії, починаючи з 6 р. н. е. (що занадто пізно для народження Ісуса). Однак це був другий термін Квірінія на посаді намісника. Перший термін припав на період між 12 і 6 рр. до н. е., коли він очолював похід проти гоманаденців в Анатолії. Проте ми не знаємо, намісником якої провінції Квіріній був уперше. Існують дві точки зору:
Сер Вільям Рамсей стверджує, що Квіріній був намісником Сирії вперше. (Сирія межує з горами Анатолії). Хоча ми маємо повний перелік намісників Сирії за цей період, і Квіріній згадується лише з 6 року н. е., він міг бути спеціальним, додатковим намісником, призначеним саме для цієї військової кампанії.
Ф. Ф. Брюс вважає, що Квіріній, ймовірно, був намісником Галатії. Галатія розташована в Анатолії. У своїй праці «Документи Нового Завіту: чи є вони надійними?» (IVP), с. 86–87, Ф. Ф. Брюс зазначає, що багато граматиків перекладають Луки 2:2 як «до того, як» Квіріній став намісником Сирії, а не «під час».
Тертуліан (200–240 рр. н. е.) у праці «Проти Маркіона» 4:19 зазначає, що ім’я «Квіріній» було підставлено замість «Сатурнін». З історичних джерел відомо, що Сатурнін був намісником Сирії з 8 до 6 рр. до н. е.
До речі, є багато чого в стародавньому світі, чого ми не можемо довести. Наприклад, дамаські монети не містять жодних згадок про римську окупацію Дамаска в період з 34 по 62 р. н. е. Проте ми впевнені, що римляни тоді правили Дамаском.
Див. книгу Ф. Ф. Брюса «Документи Нового Завіту: чи є вони надійними?» (с. 86–87) для обговорення всіх цих поглядів, а також «Енциклопедію біблійних труднощів» (с. 365–366) та «Коли критики запитують» (с. 383–385) для отримання додаткової інформації.
Питання 21: Іоанн хрестив для покаяння (Матвія 3:11). Оскільки Ісус, як вважається, був безгрішним, йому не було в чому каятися. Той факт, що він прийняв хрещення від Іоанна, завжди був [насправді ніколи не був] причиною збентеження для церкви. Євангелія не дають жодного пояснення хрещенню Ісуса, окрім [нібито] беззмістовного пояснення, наведеного в Матвія 3:14–15: «щоб виконати всю праведність». Інші уривки, які вказують на те, що Ісус не вважав себе безгрішним, також [нібито] є причиною сорому для церкви (Марка 10:18, Луки 18:19).
В: Спочатку поговоримо про християнство, а потім — про іслам та незручність, пов’язану з «безгрішним» пророком, який мусив неодноразово просити прощення та очищення від свого гріха.
Коли хтось відкидає частину Писання як «беззмістовну», а потім стверджує, що в ній немає сенсу, можливо, це просто означає, що він не бажає розуміти цей сенс.
Ісус прийняв хрещення як приклад для нас і як знак солідарності з нами. Якщо той, хто задає питання, зможе зрозуміти, чому Ісус був присутній на Тайній вечері, коли причащання хлібом і вином символізувало спогад про тіло та кров Ісуса, то він, можливо, зрозуміє, чому Ісус прийняв хрещення.
Давайте задамо просте запитання: чи задовольнив Аллах чи відхилив неодноразові прохання Мухаммеда? Коли Мухаммед молився про прощення своїх гріхів, коли Мухаммед молився про очищення, і коли Мухаммед боявся мук могили [не пекла, а могили], чи сказав Аллах Мухаммеду: «Припини вводити цих людей в оману. Я не можу пробачити твої гріхи, бо тобі немає чого прощати»? Чи сказав Аллах: «Так, я прощаю тобі твої гріхи», чи Аллах нічого не сказав? Див. суру 40:55; 48:1–2; Бухарі, т. 1, № 711, с. 398; т. 1, № 7, 19, 781; т. 6, № 3; т. 8, № 319, т. 8, № 407 (попереднє).
Чи збрехав тут Мухаммед? Мухаммед молився: «Я скривдив самого себе і визнаю свій гріх. Прости всі мої гріхи…» Бухарі, т. 1, № 7, 19, 711, 781; т. 6, № 3; т. 8, № 319, а також т. 8, № 407 (попереднє) також згадують про гріхи Мухаммеда. Серед конкретних вчинків, згаданих у «Бухарі», т. 1, № 234; т. 8, № 794, 795, — відрізання кінцівок людям, випалювання їм очей та примушування їх помирати від спраги. Див. «Бухарі», т. 9, № 117; т. 6, № 198 (попереднє), а також «Фікх ус-Сунна», т. 1, с. 133.
Мухаммед молився до Аллаха про прощення своїх минулих і майбутніх гріхів. Бухарі, т. 8, № 407, с. 269. Мухаммеду були прощені його минулі та майбутні гріхи. Абу Дауд, т. 3, № 4945, с. 1380
У «Бухарі», т. 9, № 532 (с. 400) сказано, що Ісус на небі заявив, що минулі та майбутні гріхи Мухаммеда були прощені Аллахом. Чи вважає мусульманин, що Ісус тут збрехав, оскільки Аллаху не потрібно було нічого прощати?
У «Бухарі», т. 6, № 236, с. 201, сказано, що гріхи Мухаммеда були прощені на Небесах, але помітно відсутня будь-яка згадка про прощення будь-якого гріха Ісуса. Йому ніколи не доводилося просити прощення за гріхи, на відміну від Мухаммеда.
Мухаммед тремтів від думки про свої муки в могилі. «Сахіх Муслім», т. 1, № 1214, с. 290. Можливо, послідовникам Мухаммеда теж слід так робити. Див. також «Сунан Насаї», т. 2, № 1479, с. 281–282.
Питання 22: У Євангеліях від Матвія, Марка та Луки Таємна вечеря відбувається в перший день Пасхи [насправді це не Пасха, а Свято Незквашеного Хліба] (Матвія 26:17, Марка 14:12, Луки 22:7). У Євангелії від Івана вона [нібито] відбувається на день раніше, а Ісуса розіп’яли в перший день Пасхи [насправді це не так, а День підготовки до Пасхи] (Іван 19:14).
Відповідь: У Матвія 26:17, Марка 14:12 та Луки 22:7 НЕ йдеться про перший день Пасхи, а саме про перший день Свята Незквашених хлібів. Це був четвер — день, коли забивали пасхальне ягня, а не п’ятниця, коли його їли. Ісус не був розп’ятий у День Пасхи; навпаки, у Івана 19:14 сказано, що Він перебував на хресті у День підготовки до Пасхи. Щодо Таємної вечері та розп’яття: коли починається день? Для євреїв день починався із заходом сонця, і Таємна вечеря та розп’яття відбулися в один і той самий день.
Питання 23: Коли Давид приніс Ковчег Завіту до Єрусалима? До перемоги над філістимлянами чи після? (а) Після (2 Самуїл 5 і 6). (б) До (1 Хроніки 13 і 14).
Відповідь: Подорож Ковчега складалася з двох етапів, і справжнє питання полягає в тому, чи відбувся перший етап до битви з філістимлянами, після неї, одночасно з нею, чи час цього не вказано. Проблеми не виникає, якщо усвідомити, що уривки не обов’язково мають бути в хронологічному порядку. Якщо уривок не переходить за допомогою слів «тоді», «після того» чи чогось подібного, події можуть відбуватися одночасно або в будь-якому порядку.
Перший етап подорожі: Давид привіз ковчег із Кіріат-Єаріма, але після того, як Уза загинув, він залишив ковчег у домі Овед-Едома, гіттітянина. (1 Хроніки 13; 2 Самуїл 6:1-11)
Бої: Філістимляни мобілізувалися проти Давида і воювали при Баал-Перазімі, а потім у долині Рефаїм. (1 Хроніки 14; 2 Самуїл 5:20-25
Другий етап подорожі: Давид переніс ковчег із дому Овед-Едома до Єрусалима (1 Хроніки 15:1–29; 2 Самуїла 6:12–18)
У 2 Самуїла 6:1 є слово «знову», але «знову» не обов’язково означає «після бою». У 1 Хроніках також немає слів, що вказують на хронологічний порядок.
Питання 24: Як звали матір царя Авії? (а) Міхая, дочка Уріеля з Гібеї (2 Хроніки 13:2). (б) Мааха, дочка Авесалома (2 Хроніки 11:20). Але Авесалом мав лише одну дочку, яку звали Тамар
Відповідь: Хоча у 2-й книзі Хронік 11:20 не вказано конкретно, що цей Авесалом був тим самим сином Давида, найімовірніше, це була та сама особа.
У книзі «735 відповідей на складні біблійні питання» (с. 137) зазначено, що гебрейське слово «бет», яке означає «дочка», може також означати «нащадок», і Мааха, можливо, була онукою Авесалома. У книзі «Складні вислови Біблії» (с. 245) також згадується, що Буття 46:15 є прикладом, де «сини Лії» означають нащадків Лії.
Існує щонайменше три прості можливі пояснення, які не передбачають жодних помилок переписувачів.
Авесалом → Уріель → Мааха У Авесалома був син Уріель, який мешкав у Гібеї, і мав дочку Мааху.
Уріель -> дочка + Авесалом -> Мааха Уріель, який мешкав у Гібеї, мав дочку, яка вийшла заміж за Авесалома. У них народилася дочка на ім’я Мааха.
Авесалом -> дочка + Уріель -> Мааха У Авесалома була дочка, яка вийшла заміж за Уріеля, що мешкав у Гібеї, і в них народилася дочка на ім’я Мааха.
Питання 25: Чи захопили Йошуа та ізраїльтяни Єрусалим? (а) Так (Йошуа 10:23, 40). (б) Ні (Йошуа 15:63).
Відповідь: Недостатньо просто читати Біблію; її треба читати уважно. Помилково стверджувати, що в Ісуса Навина 10:23, 40 йдеться про те, що вони захопили Єрусалим. Ізраїльтяни розгромили війська в битві, захопили п’ятьох ханаанських царів із печери та підкорили землю, але в книзі Ісуса Навина немає жодного вірша, який би стверджував, що вони захопили Єрусалим.
Питання 26: Хто був батьком Йосипа, чоловіка Марії? (а) Яків (Матвія 1:16). (б) Елі (Луки 3:23).
Відповідь: Яків був батьком Йосипа, а Елі — найближчим біологічним предком, батьком Марії. У Луки 3:23 сказано, що Ісус був сином, як вважалося, Йосипа. Це зазначено в грецькому тексті, і автор уже ставив подібне запитання у запитанні 3.
Питання 27: Від якого сина Давида походив Ісус? (а) Соломона (Матвія 1:6). (б) Натана (Луки 3:31).
Відповідь: Біологічно Ісус походив від Натана. З юридичної точки зору Ісус мав право на давидівську лінію як законний (а не біологічний) син Йосипа, нащадка Соломона.
Питання 28: Хто був батьком Шеалтіеля? (а) Єхонія [Єконія] (Матвія 1:12). (б) Нері (Луки 3:27).
Відповідь: Існувало кілька людей на ім’я Шеалтієль та Зоровавель.
У Матвія 1:12 наведено такий ланцюжок: Йосія (дід) —> Єхонія —> Шеалтіель —> Зерубабель —> Авіуд —> Еліаким
У Луки 3:26-27 йде: Мелхі -> Нері -> Шеалтіель -> Зоровабель -> Реса -> Йоаннас -> Юда -> Йосип
У 1-й книзі Хронік 3:15-17 генеалогія виглядає так: Йосія -> Єгояким -> Єхонія -> Шеалтіель і Педая. Про дітей Шеалтіеля не згадується, але наступним у королівській лінії є син Педаї — Зерубабель.
Генеалогії Марії та Йосипа збігалися аж до Давида, а потім розійшлися. Після цього немає жодної подібності ані серед предків, ані серед нащадків. Можливо, Шеалтіель і Зерубабель у Євангелії від Луки були названі на честь правителів, згаданих у 1-й книзі Хронік 3:15-17 та Євангелії від Матвія 1:12. Варто також зауважити, що в Луки 3:26-27 згадуються Юда та Йосип, але це були інші особи, ніж Юда, син Якова, Йосип, син Якова, та Йосип, чоловік Марії.
Питання 29: Який із синів Зерубавеля був предком Ісуса Христа? (а) Авіуд (Матвія 1:13). (б) Реса (Луки 3:27). Однак сім синів Зерубавеля є такими: i. Мешуллам, ii. Хананія, iii. Хашуба, iv. Охель, v. Берехія, vi. Хасадія, viii. Юшабесед (1 Хроніки 3:19, 20). Імена Авіуд та Реса нікуди не вписуються.
Відповідь: Обидва, оскільки, як показує попередня відповідь, було двоє чоловіків на ім’я Зерубабель, тож не слід очікувати, що ім’я Реса з’явиться в 1 Хронік 3:19, 20, оскільки сини, згадані в 1 Хронік 3:19, були синами намісника Зерубабеля. Ім’я Авіуд має збігатися, тож це може бути або помилкою переписувача в грецькому тексті, або помилкою переписувача в гебрейському. Ознайомлення зі Сувоями Мертвого моря мало б показати нам, що саме це, однак єдина частина 1-ї книги Хронік, що збереглася в Сувоях Мертвого моря, — це 1-а книга Хронік 7:24.
Питання 30: Хто був батьком Уззії? (а) Йорам (Матвія 1). (б) Амасія (2 Хроніки 26:1).
Відповідь: Матвій не наводив усі покоління, а пропускав деякі, що було можливим, оскільки слово «батько» у грецькій та гебрейській мовах також означає «предок». 2 Хроніки 22:1; 22:11; 24:27 та 26:1 показують, що генеалогія виглядає так: Єгорам/Йорам → Ахазія → Йоаш- > Амасія → Узія. Знову ж таки, «батько» означає «предок», а Йорам був прабатьком Уззії.
Питання 31: Хто був батьком Єхонії? (а) Йосія (Матвія 1:11). (б) Єгояким (1 Хроніки 3:16
Відповідь: Слово «батько» часто означає предка, так само як слово «син» часто означає нащадка, наприклад, Ісус, син Давида. 1-а Книга Літописів показує нам, що добрий цар Йосія був дідом Єхонії, а злий Єгояким — його батьком.
Питання 32: Скільки поколінь минуло від вавилонського вигнання до Христа?
(а) Матвій каже, що чотирнадцять (Матвія 1:17).
(б) Але ретельний підрахунок поколінь показує лише тринадцять (див. Матвія 1:12–16).
Відповідь: Є три групи по 14 імен, але їх не можна додавати, оскільки перший список охоплює період від Авраама до Давида включно, а другий — від Давида до вигнання. Проблема могла б виникнути, якби Матвій стверджував, що було 42 покоління, але Матвій ніколи не казав, що їхня сума становить 42. Ймовірно, Матвій згадав мимохідь про три групи по 14 імен як допоміжний засіб для запам’ятовування.
Питання 33: Хто був батьком Шела? (а) Каїнан (Лука 3:35–36). (б) Арфаксад (Буття 11:12).
Відповідь: Ця відповідь майже така сама, як і на питання № 31. Слово «батько» може означати предка, а «син» — нащадка.
Арфаксад був батьком/предком Шелаха, як зазначено в Буття 10:24.
У Євангелії від Луки показано, що Шела був сином/нащадком Каїнана, який, у свою чергу, був сином/нащадком Арфаксада.
Питання 34: На скількох тваринах в’їхав Ісус до Єрусалима?
(а) На одній — осляті (Марка 11:7; пор. Луки 19:35). «І привели осля до Ісуса, і поклали на нього свої одежі, і Він сів на нього».
(б) На двох — на осляті та на ослиці (Матвія 21:7). «Привели ослицю та осля, поклали на них свої одежі, і Він сів на них».
Відповідь: Там було дві тварини — ослиця та її осля/дитинча, як сказано в Матвія 21:2-6. І в Марка 11:7, і в Луки 19:35 сказано, що Ісус сів на осля/дитинча. До речі, першою відомою особою, яка відповіла на це нібито протиріччя, був Юстин Мученик у «Діалозі з Тріфоном-євреєм» (глава 53, написана приблизно 138–165 рр. н. е.)
Питання 35: Як Симон Петро дізнався, що Ісус є Христом? (а) Завдяки одкровенню з неба (Матвія 16:17). (б) Йому сказав його брат Андрій (Івана 1:41).
Відповідь: Петро почув, що Ісус є Христом, спираючись на (незначний) авторитет свого брата Андрія (Івана 1:41), але лише пізніше, у Матвія 16:17, Петро напевно дізнався, що Ісус є Христом, завдяки натхненню Святого Духа.
Питання 36: Чи дозволяв Ісус своїм учням брати з собою палицю в дорогу? (а) Так (Марка 6). (б) Ні (Матвія 10:9; Луки 9:3).
Відповідь: Ісус міг давати різні вказівки для різних подорожей. З іншого боку, це, ймовірно, може бути просто помилкою переписувача, коли в тих копіях Євангелія від Марка, що збереглися до нас, слово «тільки» замінило слово «не». У грецькій мові різниця між «тільки» і «не» полягає у додаванні дволітерного грецького слова ei.
Питання 37: Чи вважав Ірод, що Ісус — це Іван Хреститель? (а) Так (Матвія 14:2; Марка 6:16). (б) Ні (Луки 9:9)
Відповідь: Згідно з Луки 9:7, Ірод був збентежений, тож не знав, що й думати. У Луки 9:7–9 сказано: «Коли тетрарх Ірод почув про все, що відбувалося, він був збентежений. Бо одні казали, що Іван воскрес із мертвих, інші — що з’явився Ілля, а ще інші — що повстав якийсь стародавній пророк. «Я відрубав голову Івану, — сказав Ірод, — але хто ж цей чоловік, про якого я чую такі речі?» І він намагався побачити Ісуса».
У Матвія 14:2 Ірод каже своїм слугам: «Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих!». У Марка 6:16 сказано подібне: «Іван, якого я обезголовив, воскрес!» Майте на увазі, що в грецькому тексті не було розділових знаків. Те, що тут показано як знак оклику, могло бути знаком запитання.
Питання 38: Чи впізнав Іван Хреститель Ісуса ще до Його хрещення? (а) Так (Матвія 3:13–14). (б) Ні (Івана 1:32, 33).
Відповідь: Пам’ятайте, що Іван Хреститель та Ісус були двоюрідними братами, тож Іван уже знав Ісуса. Однак Дух підтвердив, що Ісус є Месією під час хрещення, саме в той момент, коли Ісус вийшов із води (Матвія 3:13-14). Іван не побачив би цього підтвердження, якби не побачив, як Дух спустився на Ісуса у вигляді голуба. У Івана 1:32, 33 не йдеться про те, коли саме Іван побачив, як Дух спустився на Ісуса. Натомість там йдеться про те, що Іван розповідав іншим, що бачив, як Дух спустився на Ісуса у вигляді голуба. Оскільки в Євангелії від Івана не вказано, коли саме Ісус прийняв хрещення, то неправильно стверджувати, що, за словами Івана, це сталося після Його хрещення.
Питання 39: Чи впізнав Іван Хреститель Ісуса після Його хрещення? (а) Так (Івана 1:32, 33). (б) [нібито] Ні (Матвія 11:2).
Відповідь: У Матвія 11:2 не сказано, що Іван більше не впізнав Ісуса. Натомість Іван перебував у періоді сумнівів і закликав Ісуса довести світові, ким Він є.
Питання 40: Що, згідно з Євангелієм від Івана, сказав Ісус про те, щоб свідчити про Себе? (а) «Якщо Я свідчу про Себе, то Моє свідчення неправдиве» (Івана 5:31).
(б) «Навіть якщо Я свідчу про Себе, Моє свідчення є правдивим» (Івана 8:14).
Відповідь: У Івана 5:31 Ісус мав на увазі, що якщо хтось, у тому числі й Він Сам, був би єдиним свідком щодо Себе, то таке свідчення не вважалося б дійсним у неупередженому суді. Абсурдно думати, що Ісус каже, ніби Він відмовляється стверджувати, що є Месією чи Сином Божим.
Так само в Євангелії від Івана 8:14 Ісус каже, що, хоча Він і є свідком, Він не єдиний свідок про Себе; про Нього свідчить також Отець. Це свідчення підтверджувалося чудесами Ісуса.
Питання 41: Коли Ісус увійшов до Єрусалима, чи очистив Він храм того ж дня?
(а) Так (Матвія 21:12).
(б) Ні. Він увійшов до храму й оглянув його, але, оскільки було вже дуже пізно, нічого не зробив. Натомість Він пішов до Віфанії, щоб переночувати, і повернувся наступного ранку, щоб очистити храм (Марка 11:1-17).
Відповідь: Ісус увійшов до Єрусалима з тріумфальним в’їздом, а потім переночував. Наступного дня Ісус знову увійшов до Єрусалима, а потім вигнав міняльників із храму. У Матвія 21:11-12 опущено час, протягом якого Він переночував і знову увійшов до Єрусалима, але опущення деталей не є помилкою.
Питання 42: У Євангеліях сказано, що Ісус прокляв фігове дерево. Чи дерево одразу засохло?
(а) Так (Матвія 21:19).
(б) Ні. Воно засохло за ніч (Марка 11:20).
(Досі я не розумів, чому Ісус прокляв фігове дерево посеред
весни?????)
Відповідь: Марка 13:28-29 показує, що фігове дерево символізувало єврейський народ, а відсутність плодів символізувала неприйняття Ісуса з боку більшості євреїв.
Ісус, ймовірно, прокляв фігове дерево двічі. Він прокляв його вранці одного дня [у понеділок або вівторок] у Марка 11:12-14, а потім наступного дня у Матвія 21:18-19а. Хоча там не вказано, коли саме почався процес в’янення, дерево засохло одразу після того, як його прокляли вдруге у Матвія 21:19б-22. (див. також Марка 11:20–25). Саме це сталося з євреями. Народ перебував під прокляттям за те, що відкинув Ісуса на Голгофі, але негайних наслідків не було видно. Однак після цього настав період заворушень проти римлян та переслідувань церкви з боку євреїв. Пізніше євреї повстали проти римлян, і Єрусалим був зруйнований у 70 році н. е.
Фігове дерево було прокляте, бо воно було символом народу Ізраїлю, але є й інша інформація з цього приводу. У книзі «Важкі вислови Біблії» (Hard Sayings of the Bible), с. 441–442, на основі статті В. М. Крісті «Безплідне фігове дерево» (The Barren Fig Tree) наведено більше подробиць. Там сказано, що ближче до кінця березня на фігових деревах починають з’являтися листя, і виростають невеликі бульбочки, які в палестинській арабській мові називаються «такш» і мають розмір зелених мигдальних горіхів. Вони опадають, оскільки це не справжні фіги, але селяни все одно їдять їх, коли голодні. Однак, якщо фігове листя з’являється без «такш», то фігів не буде.
Питання 43: Коли Павло йшов дорогою до Дамаска, він побачив світло і почув голос. Чи чули той голос ті, хто був із ним? (а) Так (Дії 9:7). (б) Ні (Дії 22:9).
Відповідь: У Діях 9:7 люди, що супроводжували Савла/Павла, почули лише звук/голос (Дії 9:7). Однак, на відміну від Дії 22:9, вони не чули Його голосу, що промовляв до Савла/Павла. Люди можуть чути звук, але не розуміти слів.
Питання 44: Коли Павло побачив світло, він впав на землю. Чи його супутники також впали на землю? (а) Так (Дії 26:14). (б) Ні (Дії 9:7).
Відповідь: Коли люди падають на землю, вони можуть згодом підвестися й стояти, не в змозі вимовити ні слова.
Питання 45: Чи голос одразу ж пояснив, якими мали бути обов’язки Павла? (а) Так (Діяння 26:16–18).
(б) Ні. Голос наказав Павлу йти до міста Дамаска, і там йому скажуть, що він має робити (Дії 9:7; 22:10).
Відповідь: Між цими віршами немає суперечності: спочатку наведемо згадані вірші.
Дії 9:7 «Люди, що подорожували з Савлом, стояли там, не знаючи, що сказати. Вони чули голос, але нікого не бачили».
У Діях 26:16-18 Ісус звертається до Савла: «Але встань і стань на ноги. Бо Я з’явився тобі, щоб призначити тебе слугою й свідком того, що ти бачив від Мене, і того, що Я тобі покажу. Я врятую тебе від твого власного народу та від язичників. Я посилаю тебе до них, щоб ти відкрив їм очі, щоб вони перейшли від темряви до світла та від влади сатани до Бога, щоб вони отримали прощення гріхів і спадщину серед тих, хто освячений вірою в Мене».
Діяння 22:10 «Встань і йди до Дамаска. Там тобі буде сказано все, що тобі доручено».
Дії 26:16-18 — це такий загальний нарис того, ким стане Савл з Тарсу. Там немає подробиць щодо того, що саме має робити Савл, окрім того, що якимось чином він відкриє їм очі й наверне їх від темряви до світла. Ні, знадобилося не лише навчання в Дамаску, а й сім років навчання в Аравії, перш ніж Павло точно зрозумів, що робити й як це робити.
Питання 46: Що Юда зробив із кровними грошима, які отримав за зраду Ісуса?
(а) Він купив поле (Дії 1:1)
(б) Він кинув усі гроші в храм і пішов. Священики не могли покласти ці гроші в скарбницю храму, тому вони використали їх, щоб купити поле для поховання чужинців (Матвія 27:5).
Відповідь: І те, і інше, хоча перше — опосередковано. Юда кинув гроші до храму. Священики використали ці гроші, щоб купити поле від імені Юди.
Питання 47: Як помер Юда?
(а) Після того, як він кинув гроші до храму, він пішов і повісився (Матвія 27:5).
(б) Після того, як він купив поле за ціну свого злочину, він впав головою вниз, розірвався посередині, і всі його нутрощі вилилися назовні (Дії 1:1).
Відповідь: Дозвольте мені поставити моторошне запитання. Якщо людина повісилася, і ніхто не зняв тіло, і жодні тварини не забрали його, оскільки воно висить на дереві, що стається з тілом? Чи вважаєте ви, що воно залишається цілим назавжди? — Звісно, ні.
Також можливо, що Юда намагався повіситися над обривом, але йому це не вдалося, бо мотузка порвалася.
Питання 48: Чому це поле називається «Полем крові»?
(а) [Нібито] тому, що священики купили його за криваві гроші (Матвія 27:7-8).
(б) Через криваву смерть Юди на цьому полі (Дії 1:19).
Відповідь: Між цими двома уривками немає суперечності.
У Матвія 27:7-8 не сказано, що це сталося виключно тому, що священики купили його за криваві гроші. У Матвія 27 сказано: а) Юда повісився; б) поле було куплено за криваві гроші; в) це було місце для поховання чужинців.
У Діях 1:19 сказано лише, що мешканці Єрусалима почули про те, що: а) Юда помер; б) це поле було куплено за кровні гроші; і тому вони назвали його «полем крові».
Питання 49: Чи хотів Ірод вбити Івана Хрестителя? (а) Так (Матвія 14:5).
(б) Ні. Це Іродіада, дружина Ірода, хотіла його вбити.
Але Ірод [боявся Івана і] знав, що той був праведним чоловіком, і захищав його (Марка 6:20).
Відповідь: У цій ситуації Ірод був роздвоєний. Ірод хотів, щоб Івана вбили, але не хотів, щоб здавалося, ніби саме він цього прагнув. Ірод, можливо, боявся Івана з двох причин. Якби Ірод просто влаштував страту, що виглядала б як примха, народ би його зовсім не поважав. Але також після того, як Ірод ув’язнив Івана, щоб його вбили, він, можливо, передумав. Якщо Іван справді був пророком, як би Ірод постав перед Богом? Однак Іродіада вирішила всі проблеми та вагання Ірода, змусивши свою дочку змусити Ірода пообіцяти вбити Івана Хрестителя. Тобто, принаймні, Іродіада вирішила проблеми Ірода в цьому житті.
Питання 50: Хто був десятим учнем Ісуса у списку дванадцяти?
а) Тадей (Матвія 10:1-4; Марка 3:13-19).
(б) Юда, син Якова, — це відповідне ім’я в Євангелії від Луки (Лука 6:12-16).
Відповідь: Тадей — це той самий Юда, син Якова, що згадується в Луки 6:16 та Діяннях 1:13, подібно до того, як Петро та Симон — це одна й та сама особа. Можливо, після розп’яття Тадей не хотів, щоб його називали Юдою, через можливу плутанину з Юдою Іскаріотом. Юда — це єврейське ім’я. У деяких грецьких рукописах вказано «Тадей», у деяких — «Лебей», а в деяких — «Лебей, якого звали/називали Тадеєм». У «Посібнику з Біблії» Азімова (с. 908) зазначено, що «Лебей» — це грецька форма імені «Леві».
Питання 51: Коли Ісус увійшов до Капернаума, Він зцілив раба сотника. Чи прийшов сотник особисто, щоб попросити Ісуса про це? (а) Так (Матвія 8:5).
(б) Ні. Він послав кількох старійшин з-поміж юдеїв та своїх друзів (Лука 7:3, 6).
Відповідь: Сотник послав єврейських посередників; Матвій, ймовірно, оминув цю деталь щодо посередників, оскільки не хотів затуманювати той факт, що Ісус допомагав неєврею, згідно з «Біблійним коментарем експозитора» (The Expositor’s Bible Commentary), т. 8, с. 200. «NIV Study Bible» (с. 1453) додає, що аналогічно, коли Пілат бичував Ісуса в Матвія 27:26, Матвій НЕ говорить, що Пілат особисто бичував Ісуса, а що він наказав бичувати Ісуса.
Питання 52: Чи піднімався хтось інший, крім Ісуса, на небо? (а) Ні (Івана 3:13).
(б) Так. «І Ілля піднявся на небо у вихорі» (2 Царів 2:11).
Відповідь: Ця відповідь вимагає глибокого розуміння християнського богослов’я. Після того, як життя віруючих Старого Завіту на землі закінчилося, вони пішли жити з Богом у Рай, який у Луки 16:22 також називається «лоно Авраама». Однак ніхто не потрапив до Неба, де зараз перебуває Ісус, доти, доки Ісус не помер і не воскрес. Ось чому Ісус сказав злодієві, що сидів праворуч від Нього: «Сьогодні ти будеш зі Мною в раю».
Питання 53: Кому мідіани продали Йосипа? (а) «Ізмаїльтянам» (Буття 37:2). (б) «Потіфару, урядовцю фараона» (Буття 37:36).
Відповідь: Відповідь має бути очевидною. Інші сини Якова на той час не вирушили до Єгипту, де мешкав Потіфар. Вони продали Йосипа безпосередньо ізмаїльтянам, які, у свою чергу, продали його Потіфару. Ізмаїльтяни не хотіли мати Йосипа як раба; вони були лише посередниками, які продали його Потіфару.
Питання 54: Хто привіз Йосипа до Єгипту?
(а) Ізмаїлтяни купили Йосипа, а потім «відвели Йосипа до Єгипту» (Буття 37:25, 27).
(б) «Мідіани продали його в Єгипті» (Буття 37:36).
(в) Йосип сказав своїм братам: «Я — ваш брат Йосип, якого ви
продали до Єгипту» (Буття 45:4).
Відповідь: Хоча слова «мідіани» чи «ісмаїлтяни» можуть бути помилкою переписувача, існує й інше пояснення. Мідіани та ісмаїлтяни не були відокремлені один від одного, і ці два терміни вживалися як синоніми. Навіть сьогодні араби походять від кузенів ханаанеїв, що мешкали в Бахрейні, та інших семітських і хамітських народів, а також від інших предків, які не походили від Ісмаїла. Коли араби кажуть, що походять від Ісмаїла, у цьому теж є певна правда, оскільки ці народи між собою одружувалися. Крім того, Авраам мав ще сімох синів від Кетури, серед яких були Мідіан, Шеба та Дедан.
Що стосується пункту в), то брати Йосипа продали його до Єгипту опосередковано, через арабських торговців.
Питання 55: Хто вбив Голіафа? (а) Давид (1 Самуїл 17:23, 50). (б) Елханан (2 Самуїл 21:19).
Відповідь: У збережених версіях 2 Самуїла 21:19, очевидно, є помилка переписувача, через яку було пропущено фразу «Лахмі, брат»
У 1-й книзі літописів 20:5 сказано, що Елханан вбив Лахмі, брата Голіафа.
Цю помилку переписувача легко простежити, згідно з книгою «Складні вислови Біблії» (Hard Sayings of the Bible), с. 212–213, де наведено повний аналіз гебрейського тексту.
Питання 56: Хто вбив Саула? (а) «Саул взяв свій власний меч і впав на нього… Так Саул
помер...» (1 Самуїл 31:4-6). (б) Його вбив амаликітець (2 Самуїл 1:1-16).
Відповідь: Саул наклав на себе руки. У 2 Самуїла 1:1–16 не сказано, що Саула вбив амалекітець. Натомість там показано, що амалекітець стверджував Давиду, нібито він убив Саула. Амалекітець збрехав, сподіваючись на нагороду, але Давид натомість наказав його стратити.
Питання 57: Чому Старий Завіт [нібито] вчить, що пекла не існує, тоді як Новий Завіт вчить, що воно існує? Ідея «поступового одкровення» не пояснює суперечностей у біблійних текстах.
Відповідь: Старий Завіт дійсно вчить про пекло, хоча й не так чітко.
«Але ти будеш скинутий до Шеолу, до найнижчих глибин Ями». Ісая 14:15
«Хто з нас може жити серед вогню, що пожирає? Хто з нас може жити серед вічного полум’я?» Ісая 33:14
Яма: Йов 33:24; Псалом 30:9
Єзекіїль 32:18-31 — це докладний опис тих, хто перебуває у ямі. Там сказано про фараона, який уже перебуває у ямі, що він побачить там інших і знайде втіху у своїй численності.
В Ісаї 66:24 сказано, що черв’як не вмирає, а вогонь не згасає для тих, хто боровся проти Бога.
Нарешті, як довго триватиме пекло? Вогонь, який Бог розпалив проти тих, хто ненавидить Його, горітиме вічно. (Єремія 17:4)
Питання 58: Чому більша частина Старого Завіту вчить, що немає життя після смерті (див., наприклад, Еклезіаст 9:5-6), тоді як пізніші твори Старого Завіту та Новий Завіт вчать про це?
Відповідь: Біблія не вчить про життя після смерті в могилі, як це робить іслам, але вона вчить, що життя після смерті існує.
«І багато хто з тих, хто спить у поросі землі, прокинеться: одні — до вічного життя, а інші — на ганьбу й вічне зневаження» (Дан. 12:2).
«Але Бог визволить моє життя з Шеолу, бо Він неодмінно візьме мене до Себе». Пс. 49:15
«Шлях життя веде вгору для мудрого, щоб він уникнув спуску до Шеолу» (Приповісті 15:24)
Йов 19:26-27 — «Навіть коли моя шкіра зникне, я все ж у своєму тілі побачу Бога. Я побачу Його на власні очі; мої очі споглядатимуть Його, і не як чужинця. Як же моє серце тужить у мені!»
Для них є місце в потойбічному світі, Йов 26:6; Псалом 139:8
У 2 Самуїла 12:23, коли Давид сказав, що піде до свого померлого сина, але син не повернеться до нього, Давид припускав, що син все ще існує, але не був знищений.
У Псалмі 23:6 Давид сказав, що він буде мешкати в Домі Господньому навіки
У Псалмі 16:10 Давид пророкував, що Бог не залишить душу Його [Святого] у Шеолі.
Хоча праведний раб і буде вбитий, він побачить своїх нащадків (Ісая 53:10-11):
(цитати взяті з перекладу BSB)
Хоча Старий Завіт не є таким чітким, як Новий Завіт, у Старому та Новому Завітах відсутнє інше поняття — муки людей, які, згідно з мусульманською теологією, все ще перебувають у своїх розкладаючихся тілах на кладовищі. Вибачте за об’ємність наступного розділу, але це необхідно для того, щоб належним чином обґрунтувати це в мусульманській теології.
Муки в могилі — це факт. «Сунан Насаї», т. 2, № 1311, с. 199
Спочатку люди перебувають у могилі. Потім вони потрапляють до Раю або до Пекла. Ібн-і-Маджа, т. 5, № 4268, с. 500, 501
Усі мусульмани, крім мучеників, проходять випробування у своїх могилах. «Сунан Насаї», т. 2, № 2057, с. 533; «Бухарі», т. 1, № 184, с. 126
На мусульман у їхніх могилах чекають певні муки. «Сунан Насаї», т. 2, № 2066, с. 536
Тіла пророків живі у своїх могилах, і вони можуть чути. Абу Дауд, т. 1, примітка 514, с. 269
Однієї ночі Мухаммед побачив, як Мойсей молився у своїй могилі. «Сунан Насаї», т. 2, № 1637, с. 1640
Мусульмани у своїх могилах чують звук кроків людей. «Сунан Насаї», т. 2, № 2054–2055, с. 531–532
Невіруючі караються у своїх могилах, якщо їхні родини плачуть за ними. Сунан Насаї, т. 2, № 1851–1862, с. 477–451
Мухаммед чув, як двох померлих мучили в їхніх могилах. «Сунан Насаї», т. 2, № 2072А, т. 2, № 2072Б, с. 539
Померла єврейська жінка, і Мухаммед сказав, що плач її родичів мучить її в могилі. Ібн-і-Маджа, т. 2, № 1595, с. 446
Євреїв катують у їхніх могилах. «Сунан Насаї», т. 2, № 2063, с. 535
Одна єврейка нібито сказала, що людей катують у могилі за те, що вони забруднюють себе сечею. «Сунан Насаї», т. 2, № 1348, с. 217
Людину катували в могилі за те, що вона обмочилася. Бухарі, т. 1, № 215, 217, с. 141, 142; Ібн-і-Маджа, т. 1, № 347–349, с. 198–199
Єврей, який заборонив іншим євреям порізати себе в тих місцях, куди потрапила сеча, був покараний у могилі. Абу Дауд, т. 1, № 22, с. 6
Те, що Мухаммед поклав свіжу гілочку на могилу, може принести користь померлим невіруючим. «Сахіх Муслім», т. 1, № 575, 576 та примітка 496, с. 171–172
Навіть Мухаммед шукав захисту від мук у могилі. «Сунан Насаї», т. 2, № 2065, с. 535; т. 2, № 2069, с. 537; т. 2, № 2071, с. 538
«…вона чула, як Пророк шукав притулку в Аллаха від покарання в могилі». Бухарі, т. 2, № 458, с. 258.
Одна єврейка сказала або Мухаммеду, або мусульманину, що їх судитимуть у могилі. «Сунан Насаї», т. 2, № 2068, с. 537
Одна єврейка сказала Мухаммеду: «Нехай Аллах захистить тебе від мук у могилі». Після цього Мухаммед помолився, просячи захисту від мук у могилі. «Сунан Насаї», т. 2, № 1479, с. 281–282
Мухаммед тремтів від думки про свої муки в могилі. «Сахіх Муслім», т. 1, № 1214, с. 290
Нехай Аллах захистить тебе від мук могили. Сахіх Муслім, т. 2, № 1973, с. 428
У Бану аль-Наджар мусульмани захопили землю й розкопали могили невіруючих у пошуках скарбів. Абу Дауд, т. 1, № 454, с. 118
Могили багатобожників були розкопані, а на цьому місці збудували мечеть. «Сунан Насаї», т. 1, № 705, с. 444–445
Нібито чудо Мухаммеда, який вказав, яку могилу розкопати, щоб дістати скарб. Крім того, мусульманам дозволено розкопувати могили немусульман, якщо вони отримають від цього якусь користь. Абу Дауд, т. 2, № 3082 та примітка 2556, с. 878
Питання 59: Чому церква стверджує, що Бог не є автором плутанини (1 Коринтян 14:33), коли багато біблійних уривків прямо суперечать цьому? Див. Буття 11:9; Вихід 14:24 та 23:27; Повторення Закону 7:23 та 28:20, 28; Йошуа 10:10.
Відповідь: Хоча грецьке слово в 1 Коринтян 14:33 не має такого самого діапазону значень, як слово в Старому Завіті, існує набагато простіше пояснення. Потрібно розглянути контекст цього вірша, а це, як мінімум, означає прочитати кілька віршів до і після тих, про які йде мова. У 1 Коринтян 14:33 йдеться про церковні зібрання віруючих. Це не стосується тих, хто противився Богу біля Вавилонської вежі, єгипетської армії, що переслідувала Мойсея, та ворогів ізраїльтян.
Питання 60: Чи був Бог відомий під ім’ям Яхве до Мойсея (Вихід 6:3), чи ні (Буття 4:26, 5:29, 9:24, 22:14, 27:20, 27:27, 28:20-21)?
Відповідь: Спочатку зауваження, яке не є частиною відповіді, а потім сама відповідь. З одного боку, оскільки Мойсей писав «Буття» у свій час, а не в часи Якова, він міг використовувати будь-яке ім’я, яке забажав. Наприклад, люди правильно пишуть, що Колумб відкрив Америку, хоча сам Колумб не знав назви «Америка». Див. «Коли критики запитують», с. 68–69, для отримання додаткової інформації. Це саме по собі пояснює всі випадки, крім 53, які є прямими цитатами або подібними до них.
Відповідь полягає в тому, що у Вихід 6:3 не сказано, що вони не були відомі Аврааму, Ісааку та Якову.
По-друге, (це виключає 5 із 53 уривків.)
У книзі «Вихід» не сказано, що вони не знали Божого імені. Там сказано лише: «Я з’явився… але своїм ім’ям Господь [Яхве] Я не відкрив Себе їм». Хоча Бог говорив або з’являвся Аврааму, Ісааку та Якову щонайменше (8, 1, 6) 15 разів, Він ніколи не з’являвся цим людям у особливий спосіб, пов’язаний із Своїм божественним ім’ям, як Бог з’явився Мойсею. Насправді, коли Яків після боротьби попросив назвати Йому ім’я (Буття 32:29), йому навмисно не відповіли.
Питання 61: Чи був Закон, даний Яхве, досконалим (Псалом 19:7), чи ні (Євреїв 8:6-?
Відповідь: Давид сказав, що Закон Божий був досконалим, бо він був добрим і таким, якого хотів Бог. У Посланні до Євреїв 8:6- НЕ сказано, що в тому, що Закон наказував робити (і чого не робити), чогось бракувало. Натомість Послання до Євреїв показує, що Закону бракувало сили, щоб змінити серце людини. Те, що священики приносили жертви, було добрим, але безсилля Закону символізувалося тим, що їм доводилося приносити жертви знову і знову.
Питання 62: Чому шість оповідань про воскресіння [нібито] неможливо узгодити? (див.
Матвія 28, Марка 16, Луки 24, Івана 20–21, Діянь 1:3–12, 1 Коринтян 15:3–8.) Павло каже, що без воскресіння християнська віра марна (1 Коринтян 15:14). Як біблійні розповіді можуть суперечити одна одній у такому важливому питанні?
Відповідь: Їх не потрібно «узгоджувати», оскільки вони й так чудово доповнюють одне одного. Ось послідовність цих 25 подій. Цифри позначають події, які мають відбуватися в певному порядку, а літери, такі як a, b, c, позначають події, які можуть відбуватися в будь-якому порядку. Слова, виділені жирним шрифтом, вказують на час, порядок та місце.
Після воскресіння Ісуса з мертвих: Мт 28, Мк 16, Лк 24, Ів 20–21
————————————————————
R1a. Коли субота минула, Марія Магдалина, інша Марія [мати Якова], Саломія та інші жінки вирушили до гробу. Мт 28,1б; Мк 16:1–3; Лк 24:1; Ів 20:1
R2a. Стався землетрус, коли ангел відкинув камінь. Вартові стали немов мертві. Мт 28:2-4
R2b. Ангел відкинув камінь. Мк 16:4; Лк 24:2
R1b. Тіла не знайшли, і двоє «чоловіків» розмовляють із жінками. Лк 24:3-8; Ів 20:2
R3. Вранці, коли Ісус воскрес, ангел з’являється жінкам і каже їм передати учням, щоб вони йшли до Галілеї. Мт 28:5-7; Мк 16:5-8
R4a. Поки жінки поспішали назад, Ісус також з’явився їм і наказав передати учням, щоб вони йшли до Галілеї. Мт 28:8-10
R4b1. Коли жінки повернулися з гробниці, учні не повірили їм. Лк 24:9-11
R4b2. Петро та Іван біжать до гробниці, Іван прибігає туди першим. Лк 24:12; Ів 20:3-9
R4b3. Потім учні повертаються до своїх домівок [у Єрусалимі]. Ів. 20:10
R4c. Вартові розповідають про це священикам; священики дають їм хабар. Мт 28:11-15
R4d. Поки Марія плакала, до Марії Магдалини з’являються двоє чоловіків, а потім — Ісус. Мк 16:9-11; Ів 20:11-18
R5. Того ж дня на дорозі до Емаусу Ісус з’являється двом учням (не з числа одинадцяти). Він залишається з ними до вечора. Мк 16:12; Лк 24:13-29
R6. Одразу ж ці двоє учнів поспішили назад до Єрусалима (що за 7 миль) і розповіли про це 11 учням. Мк 16:13; Лк 24:33-35
R7. У Єрусалимі, ввечері того самого дня, коли воскрес Ісус, коли ті двоє розмовляли з учнями, Ісус з’явився вперше десятьом учням. Ів. 20:19-23
R8. Інші учні розповіли Томасу, що бачили Ісуса. Ів. 20:25
R9. Через вісім днів Ісус з’являється вдруге перед одинадцятьма учнями, включаючи Томаса. Мк 16:14; Ів 20:19, 26–31
R10. Ісус з’являється їм (втретє) біля Тиверійського моря [Галілея]. Вони ловлять 153 риби. Мт 28:19-20; Ів 21:1-14.
R11. Тричі Ісус запитує Петра, чи любить той Його. Ів. 21:15-23
R12. У Галілеї Ісус з’являється учням і дає їм велике доручення. Мт 28:16-20; Мк 16:15-18
R13. Вони повертаються до Єрусалима, залишаючись там або в Бетанії, передмісті.
R14. Під час трапези Ісус наказує їм залишатися в Єрусалимі, доки не отримають силу з висоти (Лк 24:49; Дії 1:4). Вони виконують цей наказ. Лк 24:52
R15. Ісус веде їх до Бетанії, передмістя Єрусалима на схилі Оливної гори. Лк 24:50
R16. Через сорок днів після воскресіння (Ді 1:3) Ісус возноситься на Небо в хмарах. Мк 16:19; Лк 24:50-51; Ді 1:9-11
R17a1. Повернувшись до Єрусалима, апостоли залишаються в храмі. Лк 24:52-53
R17b. Одинадцять апостолів обирають Маттіаса на заміну Юді. Дії 1:15-26
R18. У Єрусалимі в день П’ятидесятниці (через 50 днів після Пасхи) апостоли наповнюються Святим Духом. Дії 2
R19. Після цього апостоли вільно подорожують. Мк 16:20
Питання 63: Чому учні були здивовані воскресінням Ісуса, хоча Він неодноразово говорив їм, що вони мають очікувати на це? (див. Матвія 16:21, 17:22-23, 20:17-19; Марка 9:31, 10:34; Луки 9:22, 18:33). Навіть ангел нагадав жінкам, що Ісус говорив їм про Своє майбутнє воскресіння (Лк. 24:6-7). Чому ж жінки згадали Його слова (Лк. 24), а учні — ні (Ів. 20:9, Лк. 24:12)? Навіть вороги Ісуса пам’ятали, що Він пророкував Своє воскресіння (Мт. 27:63).
Відповідь: Якби я був учнем, якому про це розповіли, я б точно не залишився байдужим, побачивши, як Ісус воскрес із мертвих. Хіба ви теж не були б вражені?
Питання 64: Чому Ісус [нібито] вчить про спасіння через діла в синоптичних Євангеліях, тоді як Іоанн зображує Його таким, що вчить про спасіння через віру?
Відповідь: Лука робить саме протилежне — не вчить про спасіння через діла у притчі про блудного сина (Лк. 15:11-32). Матвій не тільки вчить, що це Божа щедрість, а не наші діла (Мт. 20:1-16 — притча про робітників у винограднику). Ісус також робить щось більш тонке в Євангелії від Матвія. У розділах 5–6 Матвія Ісус каже: якщо ви хочете жити досконало, ось що ви повинні робити. Після того, як учні запитують: «Хто ж тоді може спастися?», чи показує Ісус спасіння через Боже прощення? Матвій вчить про спасіння благодаттю в Матвія 9:12; 18:23–35 тощо. Оскільки «Син Людський не прийшов, щоб Йому служили, а щоб служити й віддати Своє життя як викуп за багатьох », це не може бути спасінням для тих, хто його заслуговує, оскільки Ісус мусить нас викупити.
Як зазначено в наступній відповіді, Івана 14:15-24 вчить, що ті, хто справді любить Бога, будуть слухатися Його. Однак ані Іван, ані інші Євангелія не кажуть, що наша слухняність чи діла є джерелом чи причиною нашого спасіння.
Питання 65: Чому Іван у своєму Євангелії не вчить, що необхідно каятися у своїх гріхах, оскільки він заявляє, що його Євангеліє було написане саме з метою показати людям, як спастися (Ів. 20:31)?
Відповідь: Навіть більше, ніж інші Євангелія, Євангеліє від Івана вчить, що якщо ти справді любиш Бога, то будеш слухатися Його. Той, хто не любить Бога, не буде слухатися Його (Ів. 14:15–24). Різні автори використовували різні слова, щоб донести одну й ту саму думку.
Питання 66: Чому природа та практика двох таїнств — хрещення та Вечері Господньої — залишаються неоднозначними в Біблії і є причиною розбрату між церквами?
Відповідь: Я припускаю, що це схоже на те, як я читаю коментарі мусульманських богословів, які зазначають, що жіноче обрізання, час молитви та умови розлучення є предметами дискусій серед шкіл сунітського ісламу, оскільки вони не визначені в Корані.
Хрещення стає зрозумілим, щойно ви усвідомлюєте його глибинний зміст. Хрещення відбувається тоді, коли людина стає частиною Божої родини. Дехто вважає, що людина стає частиною Божої родини від народження від людських батьків. Інші (в тому числі й я) кажуть, що це підтверджується вірою людини. Однак у тих, хто належить до першої категорії, є внутрішнє протиріччя. Їм доводиться розрізняти тих, хто вірить і є частиною Божої родини, невидимої Церкви, та тих, хто не вірить, але якимось дивним чином також є частиною Божої родини, невидимої Церкви. Вечеря Господня, за словами Ісуса, відбувається на згадку про Нього та Його жертву. Католицька церква також навчала, що хліб і вино насправді перетворюються на тіло та кров (а лютеранство перейняло це вчення у модифікованій формі). Не розуміючи метафори Ісуса, вони змушені вірити, що під час першої Таємної вечері Ісус мав два різних тіла в одній кімнаті одночасно. Отже, це зрозуміло тим, хто не має зайвих передумов.
Питання 67: Чому автори Нового Завіту дозволяли собі неточно цитувати та неправильно тлумачити Старий Завіт, а також поєднувати вірші? (див. Матвія 3:3 проти Ісаї 40:3; Матвія 12:17–21 проти Ісаї 42:1–4; Матвія 13:35 проти Псалма 78:1–3; Дії 2:16–21 проти Йоіла 2:28–32; Діяння 7:43 проти Амоса 5:25-27; Римлян 3:4 проти Псалма 51:4; Римлян 9:33 проти Ісаї 28:16 та 8:14; Римлян 10:6-8 проти Повторення Закону 30:12-14; Римлян 11:9-10 проти Псалма 69:22-23; Римлянам 11:26-27 проти Ісаї 59:20-21; 1 Коринтян 2:9 проти Ісаї 64:4; 1 Коринтян 3:20 проти Псалма 94:11; 1 Коринтян 15:54-55 проти Ісаї 25:8 та Осії 13:14. )
Відповідь: Парафразування — це не неправильне цитування. Іноді вони, можливо, мали звичку з’єднувати вірші між собою і просто посилатися на найвідоміше джерело. Це була не лише їхня практика, а й «мідрашична» традиція євреїв. Євангеліє від Матвія , ймовірно, було написане насамперед для єврейської аудиторії, і Матвій використовував літературні стилі, з якими вони були звикли. Інші автори використовували єврейські літературні стилі в меншій мірі, і, звичайно, Павло отримав фарисейську освіту.
Питання 68: Чому автори Євангелій використовували Септуагінту — переклад Старого Завіту нижчої якості? (Матвія 3:3; Луки 4:17–21; Дії 7:43; Дії 15:17; Римлян 10:11) Чи не надихнув їх Святий Дух на використання точнішого гебрейського тексту, того, що визнається сьогодні?
Відповідь: Сувої Мертвого моря показали, що іноді Септуагінта була ближчою до стародавнього тексту, ніж Масоретський текст, хоча в більшості випадків саме Масоретський текст був ближчим. Решта книг була написана грецькою мовою, і автори часто використовували грецьку Септуагінту. Однак важливим є зміст, а не точні слова. До речі, сьогодні ми не сліпо приймаємо масоретський текст. Хоча він є досить добрим, ми надаємо більшої ваги сувоям Мертвого моря. Просто в більшості випадків суттєвої різниці немає.
Питання 69: Чому Матвій і Петро виривали уривки зі Старого Завіту з контексту, щоб перетворити їх на пророцтва, хоча автори Старого Завіту ніколи не вказували, що вони є пророчими (наприклад, Дії 1:20 проти Псалма 69:25)?
Відповідь: Дії 1:20 стосується того, хто зрадив і переслідував Божого обраного. Псалом 69:25 може бути загальним посиланням на всіх, хто переслідує Божий народ. Отже, Псалом 69:25 може стосуватися багатьох, хто переслідує Божий народ.
Питання 70: Чому Марк [нібито] неправильно процитував пророка Старого Завіту (Марка 1:2)? (Ця помилка міститься в критичному тексті, але відсутня в «Текстус Рецептус», що ілюструє: рання церква була готова виправляти Святе Письмо, щоб усунути труднощі.) Як ми можемо покладатися на Марка, щоб він пояснював нам пророцтва Старого Завіту, якщо він навіть помиляється щодо джерела?
Відповідь: З одного боку, Марка 1:2–3 насправді походить від двох пророків — Малахії 3:1 та Ісаї 40:3 — і згадується лише більш відомий пророк, а саме Ісая.
З іншого боку, це не є проблемою «Textus Receptus», оскільки, хоча багато ранніх рукописів згадують Ісаю по імені, інші цього не роблять. Зокрема, у рукописах візантійської групи, а також у «Александринусі», оригінальному бохайрському коптському, ефіопському, вірменському та інших рукописах Ісая не згадується.
Питання 71: Чому Юда цитує неканонічну «Книгу Еноха» як пророцтво (Юда 14–15)? Чи Святий Дух не надихнув Юду на те, щоб він знав, що «Книга Еноха» не буде прийнята до канону?
Відповідь: Юда не сказав, що цитує «Книгу Еноха»; він скоріше зазначив, що цитує самого Еноха. «Книга Еноха» є сумішшю істини та помилок. Це також збірна книга, що складається щонайменше з п’яти частин. Ця цитата походить із першої та найдавнішої частини книги. Якщо Енох справді це сказав, то наявність цієї цитати у збірній книзі не заперечує істинності пророцтва.
Питання 72: Чому в Матвія 2:23 цитується неіснуюче пророцтво зі Старого Завіту? Чи використовував Матвій також неканонічні писання?
Відповідь: Матвій каже: «Його назвуть Назарянином». Старий Завіт (як і Коран) спочатку писався без приголосних, і слова «Назарянин» та «гілка» в івриті без голосних є ідентичними. Про Ісуса як про «гілку» пророкували в Старому Завіті в Ісаї 11:1, Єремії 23:5, 33:5; і, ймовірно, в Захарії 6:12. Захарія 3:8 також є дуже цікавим.
Питання 73: Чому Матвій приписує цитату про гончарське поле Єремії, хоча в Єремії немає такого уривка, а найближчий уривок у Старому Завіті міститься у Захарії (Матвія 27:9-10; Захарія 11:12)?
Відповідь: Спочатку розглянемо, що саме сказано у цих віршах, а потім наведемо кілька відповідей.
У Матвія 27:9-10 сказано: а) 30 срібних монет, б) визначених народом Ізраїлю, в) срібло використано для купівлі гончарського поля, г) як наказав мені Господь.
У Захарії 11:12-13 згадується: а) 30 срібних монет; б) визначена тими, хто йому заплатив; в) кинута гончареві. Про поле не згадується, як і про те, що «як Господь наказав йому».
У Єремії 32:6-8 згадується купівля поля, як наказав йому Господь.
Християни мають щонайменше чотири відповіді.
Помилка переписувача щодо Захарії — Можливо, це була помилка переписувача щодо Захарії. (Так вважав Жан Кальвін.) Насправді, хоча Кальвін у свій час про це не знав, у деяких грецьких рукописах дійсно вказано «Захарія» замість «Єремія», а в деяких із цих рукописів жодне з цих імен не згадується.
Помилка перекладу: Папій, учень апостола Івана, зазначає, що Матвій спочатку написав своє Євангеліє на івриті. Якщо це правда, і його було перекладено на грецьку мову, ця деталь могла бути змінена під час перекладу.
Незафіксоване пророцтво Єремії. У самій Захарії 1:4 наводиться цитата з Єремії 18:11. У Захарії 7:7 згадується, що він повторює слова колишніх пророків. Про це йдеться у книзі «Труднощі в Біблії» (с. 139).
Ланцюг свідчень: Однією з практик мідрашу було цитування різних пророцтв та пов’язування їх між собою. Це не тільки може бути тим, що називають «ланцюгом свідчень», але й не є безпрецедентним, оскільки Марка 1:1, ймовірно, також є ланцюгом свідчень.
Питання 74: Чому Тир не був зруйнований Навуходоносором, як пророкував Єзекіїль (Єзекіїль 26)? Коли місто було зруйноване Олександром Великим, чому воно не залишилося спустошеним, як пророкував Єзекіїль? (див. Єзекіїль 26:14, 27:36, 28:19; Уоллес Б. Флемінг, «Історія Тиру», Columbia University Press, 1915, с. 64).
Відповідь: Місто Тир, розташоване на материку, було повністю зруйноване Навуходоносором. Однак під час 13-річної облоги жителі Тиру відбудували місто на острові, розташованому навпроти материка. Саме тому виникла парадоксальна ситуація: хоча Навуходоносор і завоював місто, в Єзекіїля 29:17-18 сказано, що Навуходоносор не отримає ніякої нагороди від грабежу.
Пізніше острівне місто було зруйноване Олександром Великим, і його так і не відбудували. На його місці розкидали рибальські сітки, а згодом острів взагалі зник, поступившись місцем півострову, основою якого став дамба, збудована Олександром.
Питання 75: Як може бути, що Ісая пророкував тимчасове руйнування Тиру, тоді як Єзекіїль пророкував його остаточне руйнування (Єзекіїль 26:14, 21; 27:36; 28:19 проти Ісаї 23:13-1)?
Відповідь: Тому що Тир руйнувався не один раз, і, зрештою, існувало два місця розташування Тиру. В Ісаї було пророковано (і це збулося), що
тимчасове руйнування міста Тиру на материку за часів Навуходоносора. Зверніть увагу на деталі в Ісаї 28:19.
Книга Єзекіїля 26:3-14 має хіастичну структуру, за деякими винятками. У досконалому хіазмі кожна думка викладена паралельно у симетричній формі. Зміни в займенниках у гебрейському тексті тут мають важливе значення.
Єз. 26:3 Багато народів виступлять проти Тиру
… Єз. 26:4 Вони зруйнують стіни й вежі Тиру.
… Єзек. 26:4,5 Я [Бог] зроблю Тир голою скелею, місцем для розкидання рибальських сіток.
……Єз. 26:6 Її поселення на материку будуть розграбовані.
……..Єз. 26:7 На Тир виступить Навуходоносор, цар Вавилонський
……Єз. 26:8 Він [Навуходоносор] розграбує ваші поселення на материку.
..Єз 26:8,9 Він зруйнує мури та вежі
..Єз. 26:10,11 Його коні увійдуть у ворота Тиру й уб’ють частину народу.
Єз. 26:12 Вони розграбують багатства та здобич. Вони зруйнують твої стіни й скинуть уламки в море.
Єз 26:13 Я [Бог] покладу край їхнім пісням.
…Єз. 26:14 Я [Бог] зроблю Тир голою скелею, місцем для розкидання рибальських сіток.
До речі, у Септуагінті займенники збереглися правильно аж до 12-го вірша. Далі там двічі вжито «він» там, де мало бути «вони», і один раз — «Я» [Бог].
2. Що було пророковано:
Пророцтво складається з трьох частин: багато народів (вони), Бог (Я) та Навуходоносор (він).
Прийдуть численні народи, розграбують Тир, зруйнують його мури та скинуть уламки в море.
Бог перетворить Тир на голу скелю, місце для розкидання рибальських сіток, і покладе кінець їхнім пісням (тирській культурі).
Набуходоносор прийде, розграбує місто на материку, зруйнує стіни та вежі і вб’є частину населення.
3. Про що не було пророковано:
Ніде не згадується, що Навуходоносор зробить щось із островом, або який народ Бог використає, щоб перетворити острів на місце для розкидання рибальських сіток. Саме численні народи — «вони» — отримали здобич, тоді як Навуходоносор захопив лише поселення на материку.
4. Що сталося:
Ассирійці, ще до пророцтва Єзекіїля, п’ять років поспіль, у 726/724 р. до н. е., безуспішно намагалися захопити місто на материку. Вони спробували ще раз, але зазнали поразки у 664 р. до н. е.
Вавилонський цар Навуходоносор облягав Тир протягом 13 років — з 586/585 до 573 р. до н. е. Їм вдалося зруйнувати місто на материку. Однак тиряни зі Старого Тиру переселилися до вже існуючого Нового Тиру на острові (шириною 700–750 метрів), що розташовувався навпроти міста на материку. Тирський флот не дав вавилонянам атакувати острівне місто.
Олександр Македонський захопив місто на материку і використав уламки для будівництва дамби (штучного сухопутного мосту) шириною 200 футів (60 метрів) і довжиною півмилі (600–750 метрів), що з’єднувала його з містом на острові, і через сім місяців, у 332 р. до н. е., він захопив місто на острові. «Британська енциклопедія» згадує, що під час захоплення Тиру він використовував кораблі з багатьох країн: Сідон, Кіпр, Родос, Маллус, Солі, Лікія та, звісно, Македонія. Спочатку армія Олександра вбила 8 000 людей, згодом 2 000 розіп’яла, а решту — 30 000 — перетворила на рабів. (У «Біблійному словнику Анкора» (The Anchor Bible Dictionary), т. 6, с. 687, зазначено, що спочатку було вбито 6 000 осіб, пізніше 2 000 розіп’яли, 30 000 продали в рабство, а 15 000 врятували сидонці.)
Див. «Енциклопедію біблійних труднощів», с. 276–278, та «Коментар до Біблії: Старий Завіт», с. 1279, де детальніше розглядається, як слова «він» та «вони» вказують на двофазне руйнування. У книзі «Відповіді на 735 загадкових біблійних питань», с. 187, нагадується, що часовий аспект цього двофазного процесу не був конкретно визначений. Див. також «Коли критики запитують», с. 287, для отримання додаткової інформації.
Питання 76: Чому в історії Єгипту не було 40-річного періоду, коли вся країна була позбавлена людей і тварин, як пророковано в Єзекіїля 29:11–12?
Відповідь: У Єзекіїля 29:11-12 йдеться лише про те, що Єгипет від Мігдола до Асуана, що лежить навпроти острова Елефантін і межує з Кушем, буде спустошеним протягом 40 років. Мігдол, ймовірно, розташований у дельті Нілу. Ми не маємо документів з Єгипту за період від вавилонського завоювання (568 р. до н. е.) до часу, коли перси завоювали Вавилон у 539 р. до н. е. Як правило, перси дозволяли вигнаним народам повертатися на свої землі. Див. «Біблійний коментар Експозитора» (The Expositor’s Bible Commentary), т. 6, с. 891–892 для отримання додаткової інформації.
Питання 77: Коли Адам і Єва з’їли заборонений плід, чому Бог збрехав щодо наслідків (Буття 2:17) (деякі сучасні переклади пом’якшують слова Ягве про те, що Адам помре «того дня», тим самим приховуючи проблему), тоді як змій сказав правду (Буття 3:5, 22)?
Відповідь: Коли почався процес покарання та смерті? Він почався того дня, коли вони з’їли заборонений плід. До речі, ортодоксальна сунітська мусульманська теологія також стверджує, що Адам і Єва не померли того дня, але їхній гріх мав довгострокові наслідки для них та їхніх дітей.
«Те, що вигнало вас із Раю, — це гріх вашого батька Адама». Сахіх Муслім 1:380, с. 132
Первородний гріх, пов’язаний з Адамом, згадує поклоніння іншим, окрім Аллаха, та вбивство. Бухарі, т. 4, № 551–552, с. 347–348
Адам несе спільну відповідальність за кожну душу, яка була несправедливо вбита. аль-Табарі, т. 1, с. 315
Єва спочатку була розумною; Аллах зробив її дурною після гріхопадіння. аль-Табарі, т. 1, с. 280, 281
З іншого боку, на небі Адам сперечався з Мойсеєм, стверджуючи, що він не винен у гріхопадінні людства, оскільки це було визначено Богом заздалегідь. Отже, на небі Адам звинувачував Бога! Бухарі, т. 8, № 611, с. 399; т. 9, № 606, с. 448–4499; «Сахіх Муслім», т. 4, № 6411, 6412, с. 1396; Ібн-і-Маджа, т. 1, № 80, с. 47–48; Абу Дауд, т. 3, № 4684–4686, с. 1317–1318
Адам не послухався Бога і з’їв плід з дерева. Бухарі, т. 6, № 236, с. 199; аль-Табарі, т. 1, с. 275
Проте покаяння Адама було прийняте. «Сунан Насаї», т. 2, № 1433, с. 259
Питання 78: Чому Лот не був засуджений за те, що віддав своїх дочок на знущання чоловікам Содому (Буття 19:8)? Біблія насправді називає його праведним (2 Петра 2:7)!
Відповідь: Лот довгий час мешкав у Содомі й, ймовірно, знав, що чоловіки нізащо не захочуть його дочок (які вже були одружені з мешканцями Содому). Лот, мабуть, намагався затягнути час. Однак це все одно не виправдовує його пропозицію. Я вважаю, що тоді він був у відчаї, і саме це почуття відчаю змусило його згрішити, замість того щоб покластися на Бога. Лот не був безгрішним, але загалом він вів праведне життя, і я вірю, що він покаявся і отримав прощення за це.
Біблія не виправдовує вчинок Лота в цьому випадку; вона лише його описує. Якби Біблія була лише «пропагандою», можна було б очікувати, що вона описувала б лише все позитивне й ніколи не згадувала б нічого негативного. Однак Біблія — це не пропаганда, а істинне Слово Боже, і вона чесно розповідає про життя людей, з усіма їхніми вадами.
Питання 79: Як християни можуть стверджувати, що гарантія свободи віросповідання, передбачена Першою поправкою, ґрунтується на юдео-християнській етиці, якщо Повторення Закону 13:6–10 та 17:2–7 прямо суперечать цьому?
Відповідь: У цьому питанні ви, можливо, маєте рацію. Повт. Закону 13:6–10 та 17:2–7 стосуються періоду теократії Старого Завіту. У Новому Завіті немає згадок про примус, але не зовсім правильно стверджувати, що саме ця гарантія є проявом іудео-християнської етики.
Питання 80: Як те, що людину розірвав ведмідь, може бути справедливим покаранням за лайку (2 Царів 2:23-24)? Хіба це не суперечить Божому заповіту «око за око, зуб за зуб»?
Відповідь: Ні, у відповіді слід врахувати чотири моменти.
1. Єлисей не суперечив Божому наказу, бо він нікого не вбив. Не Єлисей, а Бог послав ведмедів, щоб вони вбили банду юнаків, які накинулися на пророка.
2. Єврейське слово, що тут перекладається як «юнаки», може означати людей віком до 20 років. Йосип був «юнаком» у Книзі Буття 37:2, так само як і воїни в армії Аврама у Книзі Буття 14:25.
3. Банди юнаків у ті часи могли бути такими ж жорстокими, як і сьогодні.
4. Але оскільки ви згадали про священну книгу, яка виправдовує вбивство, вам, можливо, варто ознайомитися з історією про аль-Хідра/Хадра в сурі 18:63–82. Він був вбивцею, про якого згадується як про того, хто вчинив правильно, і який був мудрішим за Мойсея, згідно з Бухарі, т. 1:124, с. 92, та Абу Даудом, т. 3, № 4688–4690, с. 1319.
Питання 81: Чому Мойсей, Езра, Ісус і Павло [нібито] мають різні погляди на шлюб і розлучення? Мойсей дозволяв розлучення, Ісус — то забороняв, то дозволяв, Павло — дозволяв, а Езра навіть наказував розлучатися, щоб задобрити Бога (Езра 10). Як чесний християнин може зрозуміти, як поводитися в цьому питанні?
Відповідь: Дозвольте мені поставити дуже схоже запитання в термінах, зрозумілих мусульманам, а потім відповісти на запитання, що стосується Біблії. Чому Мухаммед не погоджувався з самим собою щодо тимчасового шлюбу (му’та)? Мухаммед дозволяв тимчасовий шлюб, тобто шлюб, який автоматично припинявся б через певний час, наприклад, через тиждень, місяць тощо. Потім Мухаммед (очевидно, не дуже чітко) заборонив тимчасовий шлюб у Хайбарі. (Бухарі, т. 5, книга 59, № 527, с. 372; 7:50, 52, с. 36, 37; Ібн-і-Маджа, т. 3, № 1961, 1963, с. 180, 182). Очевидно, це було не дуже чітко сформульовано, оскільки шиїти та деякі суніти й досі вважають тимчасовий шлюб прийнятним.
Що стосується Біблії, то навіщо ставити питання, на які Ісус уже дав відповідь? Ісус заборонив розлучення (за винятком випадків невірності) і сказав, що це було змінено порівняно зі Старим Завітом. Причиною, через яку це дозволялося в Старому Завіті, була твердість сердець людей (Матвія 19:7–9). Ездра наказав єврейським чоловікам розлучитися з язичницькими жінками, з якими вони взагалі не мали права одружуватися. Простіше кажучи, коли Ісус скасовує або доповнює щось у Старому Завіті, чесні християни слідують за Ісусом.
Якщо розлучення є для вас проблемою, можливо, ви могли б пояснити таке:
У ісламі чоловік може розлучитися зі своєю дружиною з будь-якої причини. У «Бухарі», т. 3, № 859 (с. 534) сказано, що чоловік може розлучитися через «щось неприємне в його дружині, наприклад, старість чи щось подібне».
Умар наказав своєму синові Абдуллаху розлучитися з дружиною, але той відмовився, бо кохав її. Тоді Умар пішов до Мухаммеда, і Мухаммед наказав йому розлучитися з нею. Абу Дауд, т. 3, № 5119, с. 1422
Мухаммед наказав своєму прийомному синові Зайду розлучитися із Зайнаб, а потім сам одружився з нею. У Зайда не було вибору, оскільки Мухаммед процитував суру 33:36–38. Мусульмани вірять, що Коран є нествореним і записаним на скрижалі в небі, але в сурі 33:36–38 згадується ім’я Зайда, і там сказано, що він не мав права вибору щодо розлучення із Зайнаб. Пізніше Зайнаб бінт Джахш «звикла хвалитися перед іншими дружинами Пророка і говорила: „Аллах одружив мене (з Пророком) на Небесах“». Бухарі, т. 9, № 517, с. 382. Також т. 9, № 516, 518, с. 381–383.
'Умар сказав, що Мухаммед розлучився з Хафсою (оборотний розлучення), а потім знову взяв її до себе. Абу Дауд, т. 2, № 2276, с. 619
Чоловік повинен розлучитися зі своєю дружиною, якщо цього вимагає його батько. Ібн-і-Маджа, т. 3, № 2088–2089, с. 259–260
Двоє мусульман були добрими друзями, тож один із них запитав іншого, з якою дружиною йому слід розлучитися, щоб той міг одружитися з нею. Бухарі, т. 5, книга 58, № 125, с. 82
Чоловік багато років жив із дружиною, яка народила йому багато дітей. Він мав намір «обміняти її» (за висловом Маджаха), але залишив її, коли вона погодилася відмовитися від своєї черги з ним. Ібн-і-Маджах, т. 3, № 1914, с. 188.
Питання 82: Чому Біблія вчить, що небо — це твердий купол із прозорого матеріалу, над яким знаходиться вода? (Вода вилилася через «небесні вікна», спричинивши Ноїв потоп, а потім, ймовірно, злилася з краю дископодібної Землі у безодню.)
Відповідь: Це не так. Чому ви неправдиво стверджуєте, що Біблія описує небо як твердий купол із прозорого матеріалу? Під час Ноєвого потопу (який ви, очевидно, заперечуєте, хоча він згадується й у Корані) Бог якимось чином вилив на землю величезну кількість води.
Питання 83: Чому Біблія вчить, що кози матимуть смугасте потомство, якщо вони побачать смуги, коли п’ють із поїлки, хоча сучасна генетика спростувала це?
Відповідь: Біблія вчить, що Бог може творити чудеса. Хоча інтриган Яків думав, що це відбудеться природним чином, Бог надприродним чином зробив Якова заможним.
Питання 84: Чому Біблія описує науково неможливі події як факти? Наприклад, розповідь про створення світу, Ноїв потоп, твердий купол над небом, Землю, що спирається на фундамент. Чому євангельська церква висунула пояснення в рамках «науки про створення», які є цілковитою нісенітницею? Чому жодне з більш раціональних примирень науки та Біблії не витримує ретельного аналізу?
Відповідь: Спочатку я переадресую це запитання мусульманам, а потім дам відповідь як для мусульман, так і для християн. Якщо ви мусульманин, який вірить, що Ноїв потоп був міфом, то вам слід публічно визнати, що Коран не є цілком правдивим; у ньому теж є міфи. Коран конкретно вчить про Ноїв потоп (а не лише про Ноя) у сурах 7:64; 10:71–73; 11:44; 19:58 (про тих, кого Ной взяв із собою); 21:76–77; 23:27; 26:105–120; 29:14 (950 років); 54:9–17
Коран говорить, що світ був створений за вісім днів (сура 41:9-12). То як би на це відповів мусульманин? Ігноруючи проблему послідовності, він відповів би, що «день» тут означає тривалий проміжок часу. Що ж, Біблія (не лише християни) говорить те саме. Не всі християни обов’язково вірять, що Землі лише кілька тисяч років, особливо , оскільки Псалом 90:4 та 2 Петра 3:8 показують, що тисяча років у Господа — це як один день або одна нічна варта.
Питання 85: Як вчення про Трійцю може бути істинним? Будь-яка спроба зрозуміти його призводить до суперечностей. Якщо це так важливо, чому про це чітко не вчать у Біблії? Чому об’єктивний дослідник цього вчення не повинен дійти висновку, що його створила церква, аби приховати біблійні суперечності щодо природи Христа за завісою таємниці?
Відповідь: Вчення про Трійцю є істинним і не містить суперечностей.
Бог є Всемогутнім, і ніщо не обмежує Бога в тому, щоб мати дві, три, чотири чи п’ять частин. Нешанобливо запитувати, яким має бути Бог, щоб відповідати нашій думці; краще запитаймо лише, як Бог відкрив Себе.
Бог відкрив Себе як єдиного, нероздільного Бога, що складається з трьох окремих частин. Якщо навіть така проста річ, як гора, може мати три вершини й одну основу, то як ми можемо припускати, що для Всемогутнього Бога неможливо мати три частини?
У Єдиного Бога може бути «множинність» без існування окремих богів. Навіть у Корані, коли говорить Аллах, вживаються слова «ми» (Нахну) та «Я».
Трійця не має досконалої аналогії з чим-небудь на землі, але це не повинно бути несподіванкою. Ось чіткі біблійні докази на користь Трійці.
У Святому Письмі є триєдність: Матвія 28:19; 1 Петра 1:2; Ефесян 2:18; Об’явлення 4:8; 2 Коринтян 13:14; Івана 15:26.
Є лише один Бог. Повторення Закону 4:35–39; 6:4; Ісая 43:10–2; 44:6, 8; 45:5–6, 14, 21; 46:9; 1 Тимофія 1:17; 6:15–16.
Три окремі особи: Матвія 3:16-17; Луки 3:21-22; Івана 1:1; 6:38; 14:31; 15:26; 16:28; 17:5; Дії 5:31-32; Марка 10:38-40
Ісус є Богом. Івана 1:3; Колосян 1:16-17; Євреїв 1:6-9; Івана 9:38; 2 Коринтян 11:3; Івана 20:28-29; Об’явлення 5:8-9; 22:20
Дух — це Бог. Римлянам 8:9-16; Лука 1:35; 1 Івана 4:12-16; 1 Коринтян 3:16 проти 1 Коринтян 6:19; Дії 5:4;
Вони рівні за своєю сутністю, славою та честю. Івана 5:18; 5:23; Колосян 2:9-10; (Ісая 44:6; Об’явлення 1:8 у порівнянні з Об’явленням 1:17-18; 22:13)
Вони відрізняються за роллю та рангом. 1 Коринтян 11:3; 1 Коринтян 15:25-28; Матвія 12:18; Ефесян 1:3,17; Івана 1:33; 14:16,26,28; Римлян 8:26-27.
До речі, те, що Ісус є частиною Трійці, не означає, що Ісус є однією третиною Бога, так само як висота столу не становить однієї третини самого столу.
Питання 86: Чому церква стверджує, що Бог не створив зла, коли Він Сам заявляє, що створив його в Ісаї 45:7, Плачі Єремії 3:38 та Амоса 3:6? (Незважаючи на інтерпретації в сучасних перекладах, це те саме гебрейське слово, яке перекладається як «зло» у численних інших уривках. Однак навіть з урахуванням сучасних перекладів, як християнин може пояснити, що Бог бере на себе відповідальність за «нещастя» (NASB), «горе» (NRSV) або «катастрофу» (NIV)?
Відповідь: Спочатку дозвольте мені перекинути це запитання мусульманам, а потім я дам відповідь, яка задовольнить мусульман, християн та євреїв. Чому Аллах дозволяє мусульманам чинити «зло» у
Бухарі, т. 3, № 56, с. 35; т. 4, № 534, с. 337; т. 6, № 454, 456, с. 426, 427–428. «Ми кинулися вбивати її [змію], але вона швидко втекла. Пророк сказав: “Вона втекла від вашого зла, і ви теж втекли від її зла”». Якщо Аллах створив усе, чому б Він [нібито] створив лихе око?
«Зле око — це факт». Бухарі, т. 7, № 636, с. 427; т. 7, № 827, с. 538.
Відповідь складається з двох частин:
а) Слово «зло», чи то в івриті, арабській мові, чи в сучасних мовах, має два значення: моральне зло та фізичне лихо. Бог у Біблії не чинить морального зла, і Мухаммед також не дозволяв мусульманам чинити те, що він вважав моральним злом. Бог безпосередньо спричинив «фізичне зло» у вигляді лиха, а мусульмани намагалися заподіяти «фізичне зло» змії.
б) Аналогіями морального зла є тінь, діра чи інший недолік. Ці речі не мають самостійного існування, а існують паразитно. Тінь не має ні ваги, ні матерії, ні енергії, ні духу, проте вона все одно існує; рослини гинуть у тіні. Бог створив усе. Бог створив світло, але тінь паразитно існує там, куди світло не досягає. Бог створив лише світло, Він безпосередньо не створив темряву, але й іншого творця, який створив би темряву, не існує. Темрява виникла як побічний продукт створення світла — там, куди світло не досягає. Бог створив усе добре; Він не є творцем зла. Але й іншого творця, який створив би зло, не було. Натомість зло виникло як побічний продукт створення добра — там, де добро було заблоковано, спотворено та перекручено.
Питання 87: Чому церква проводить богослужіння в неділю, якщо сьомий день був встановлений назавжди? Біблійних підстав для недільного богослужіння немає; це [нібито] традиція Католицької церкви, яку приймають протестанти.
Відповідь: Існує біблійне обґрунтування свободи вибору дня, практики зібрань у неділю та прикладу ранньої церкви.
Біблійне підтвердження:
У Посланні до Євреїв 4:11 зазначено, що сьогодні ми маємо інший, кращий відпочинок. Ми повинні присвячувати кожен день тижня перебуванню в Божому відпочинку.
У Посланні до Колосян 2:16 Павло докоряє колосянам за те, що вони продовжують дотримуватися суботи. Римлянам 14:5 без осуду згадує про християн, які ставляться до всіх днів однаково.
У 1 Коринтян 16:2 згадується, що пожертви збирали в неділю.
Приклади послідовників апостолів
«Перша апологія» Юстина Мученика (написана приблизно 138–165 рр. н. е.), розділ 68.
Лист Варнави (100 р. н. е.)
Ігнатій, учень апостола Івана (110–117 рр. н. е.)
Апостольські конституції (II століття)
Бардесанес (180 р. н. е.)
«Апологетик» Тертуліана (200 р. н. е.)
Петро Олександрійський
Однак дозвольте мені дати другу, доповнювальну відповідь, що стосується ісламу.
Чому Мухаммед наказав мусульманам поклонятися в п’ятницю, а не в суботу? Не можна сказати, що Мухаммед не знав про це, що саме євреї, а не Бог, започаткували суботу, оскільки Мухаммед стверджував, що Аллах дав євреям суботу, християнам — неділю, а мусульманам — п’ятницю. «Сунан Насаї», т. 2, № 1371, с. 232. Коли ви зможете відповісти на питання, як мусульмани можуть стверджувати, що поклоняються Богу, порушуючи закон про суботу, тоді ви зможете зрозуміти, як християни можуть стверджувати, що поклоняються Богу, оскільки закон про суботу був скасований.