< Дочки Аллаха

Мусульмани часто поспішають стверджувати, що Бог допустив спотворення Біблії. Вони мають на увазі, що сучасний Коран є надійним Словом Божим, на відміну від Біблії. У Біблії є багато незначних текстових варіацій, але докази будь-яких доктринальних змін є незначними. У Корані є більше доказів його спотворення, зважаючи на Убай, скасовані аяти, Усмана та інші проблеми Корану. Однак найрадикальнішою доктринальною відмінністю в Корані, на яку вказують самі мусульмани, є «дочки Аллаха».

Короткий огляд

Християнський веб-сайт http://answering-islam.org/Responses/Saifullah/sverses.htm зазначає: «Одна з найсоромніших подій у житті Мухаммеда сталася, коли Сатана вклав свої слова в уста Мухаммеда. Мухаммед виголосив слова Сатани як слово Боже. Ця подія задокументована кількома ранніми мусульманськими вченими та згадується в Хадисах і Корані. Пізніші мусульмани, соромлячись того, що їхній самопроголошений пророк виголосив слова Сатани, заперечували, що ця подія взагалі мала місце. Ці пізніші послідовники Мухаммеда висунули безліч виправдань і заперечень, щоб приховати гріховну помилку Мухаммеда.

Слід ще раз наголосити, що подія, пов’язана з «Сатанинськими віршами», не є вигадкою немусульман. Ця подія зафіксована в найдавніших ісламських джерелах, що стосуються життя Мухаммеда. Ніхто не повинен думати, що це історія, вигадана людьми, які критично ставляться до ісламу. Це епізод, який безпосередньо міститься в ранніх ісламських записах.

Ця тема є однією з найбільш суперечливих в ісламі. Сатана спонукав Мухаммеда проголосити свої слова словами Бога».

Що спочатку говорив Коран?

У сурі «Зірка» (сура 53), аяти 19–20, сказано: «Чи бачили ви Лат, Уззу та ще одну, третю (богиню), Манат?»

Аллах був широко відомий у доісламській Аравії як бог, що мав трьох дочок: аль-Лат, аль-Узза та Манат. (Зверніть увагу, що «аль-» означає «той/та». )

Чотири ранні біографи Мухаммеда писали, що за цими віршами спочатку йшло таке:

«Це — величні журавлі (посередники), на заступництво яких слід сподіватися».

Тлумачення: Дочок Аллаха вважали небесними істотами-заступницями. Метафорою для них були нумідійські журавлі, що мешкають на великій висоті. Альтернативне тлумачення слів «на їхнє заступництво можна сподіватися» (turtaja) — «воно приймається з схваленням» (turtada). (З перекладу Альфреда Гійома книги Ібн Ішака «Життя Мухаммеда», с. 166.

Пізніше цей уривок було вилучено, а на його місце вставлено таке:

«Що ж! Для вас — чоловіча стать, а для нього — жіноча? Ось це, справді, було б найнесправедливішим поділом» (сучасні вірші 53:21–22)

Тлумачення: Ті, хто вірив у трьох дочок Аллаха, були несправедливими щодо Аллаха, оскільки всі вони віддавали перевагу синам, але при цьому стверджували, що Аллах має лише дочок.

Саме це й було названо «Сатанинськими віршами». У наш час Салман Рушді використав лише цей термін як назву свого не пов’язаного з цим і вигаданого «роману», і ця стаття не розглядає цю сучасну розповідь. Щодо оригінальних «Сатанинських віршів», то як об’єктивний мусульманин чи немусульманин може визначити, які саме вірші були там спочатку? У подальшій частині цієї статті наводяться прямі та непрямі докази того, що «Сатанинські вірші» спочатку були там, а також дев’ять заперечень з боку мусульман.

Чотири біографи:

Прямі докази існування «Сатанинських віршів»

Хоча не все, що ранні мусульмани говорили про Мухаммеда, було правдою, ісламські вчені схильні приймати ті висловлювання Мухаммеда, які підтверджуються трьома або більше джерелами. Ми знаємо про «Сатанинські вірші» не з немусульманських джерел, а від чотирьох різних ранніх мусульманських вчених, які були біографами Мухаммеда. Зауважте, що троє з цих біографів задокументували життя Мухаммеда навіть раніше, ніж знамениті збірки хадисів, на яких ґрунтується сунітський іслам.

Аль-Вахіді/Вакіді (помер 207/823 р. н. е.) написав «Асбаб аль-Нозул». «Одного дня провідні мужі Мекки, зібравшись групою біля Кааби, як зазвичай, обговорювали справи міста; коли з’явився Мухаммед і, дружньо присівши поруч із ними, почав читати їм 53-ю суру… „Хіба ви не бачите Лата й Уззу, а також Манат — третю, крім них?“ Коли він дійшов до цього вірша, диявол підказав йому висловити думки, які вже багато днів опанували його душу; і вклав йому в уста слова примирення та компромісу, на одкровення яких він так довго чекав від Бога, а саме: „Це — величні Жінки, і, воістину, на їхнє заступництво можна сподіватися“. Корейші були здивовані й утішені цим визнанням їхніх божеств; і коли Мухаммед завершив суру заключними словами: «Тож схиліться перед Богом і служіть Йому», — уся громада « » одностайно впала ниць на землю й поклонилася. … Увечері до нього завітав Гавриїл; і пророк прочитав йому цю суру. І Гавриїл сказав: «Що це ти зробив? Ти повторив перед народом слова, яких я тобі ніколи не давав». Тож Мухаммед глибоко засмутився, …»

Ібн Са’ад/Са’д (помер 230/845 р. н. е.) знав про працю аль-Вахіді, але сам був біографом, який написав 15-томний «Китаб аль-Табакат аль-Кабір».

Ібн Ісак/Ішак (помер 145/767 або 151/773 р. н. е.) був сунітом шафіїтського мазхабу, який згодом заснував власну школу, що проіснувала недовго. Він написав «Сірат Расуллаллах» («Життя Пророка Аллаха»). «[Емігранти] залишалися там, де були [в Ефіопії], доки не почули, що мешканці Мекки прийняли іслам і впали ниць. Це сталося тому, що сура «Зірка» [сура 53] була ниспослана Мухаммеду, і пророк прочитав її. І мусульмани, і багатобожники мовчки слухали її, аж поки він не дійшов до слів: «Чи бачили ви аль-Лат і аль-Уззу?» Вони уважно прислухалися до нього, тоді як віруючі повірили [своєму пророку]. Дехто відступив від віри, почувши «садж» сатани, і сказав: «Клянусь Аллахом, ми будемо служити їм (журавлям), щоб вони наблизили нас до Аллаха». Сатана навчив цих двох віршів кожного багатобожника, і їхні язики легко їх повторювали. Це тяжко тиснуло на пророка, аж поки до нього не прийшов Гавриїл і не поскаржився…» (Він згадує ланцюг переказу: Язід ібн Зіяд → Мухаммед ібн Ішак → Салама → Ібн Хамід → ібн Ісак

Ібн Джарір ат-Табарі (помер 923 р. н. е.) був сунітом шафіїтського мазхабу, який написав 38-томну «Ісламську історію світу» до 915 р. н. е. Його називали «шейхом коментаторів». У 6-му томі, на сторінках 108–110, він пише: «Коли Посланець Бога побачив, як його плем’я відвернулося від нього, і засмутився, побачивши, що вони відкидають послання, яке він приніс їм від Бога, він у глибині душі прагнув, щоб від Бога прийшло до нього щось, що примирило б його з його плем’ям… І коли він дійшов до слів: «Чи замислювалися ви про аль-Лат, аль-Уззу та Манат, третю, іншу?», — сатана навіяв йому на язик, через його внутрішні роздуми та те, що він прагнув донести до свого народу, такі слова: «Це — високолітаючі журавлі; воістину, їхнє заступництво приймається з схваленням [або: бажане чи сподіване]». Коли курайшити почули це, вони зраділи, були щасливі й у захваті від того, як він говорив про їхніх богів, і слухали його, тоді як мусульмани, маючи повну довіру до свого пророка щодо послання, яке він приніс від Бога, не підозрювали його в помилці, омані чи промаху. … Потім [пізніше] Гавриїл прийшов до Посланця Бога і сказав: «Мухаммеде, що ти зробив? Ти прочитав людям те, чого я не приніс тобі від Бога, …»»

Пізніші мусульманські вчені, які згадують про це:

❶ Абу Ма’шар із Хорасану (787–885 р. х.)

❷ Ібн Абі Хатім

❸ Ібн аль-Мундхір

❹ Ібн Хаджар з Аскалана (773–852 р. х.)

❺ Ібн Мардауя

❻ Муса ібн 'Укба

❼ Знаменитий коментар Замахшарі до сури 22:52. (1070–1143 рр. н. е.)

Перші шість наведено згідно з книгою «The Book of the Major Classes», перекладеною С. Мойнулом Хаком.

Серед ранніх мусульманських вчених, які також згадували про це, є:

Кааб аль-Куразі, один із найвидатніших ранніх ісламських вчених-кораністів.

Урва ібн аль-Зубайр, ранній мекканський вчений, відомий як засновник дослідження життя Мухаммеда. Він також був племінником Аїші та сином дочки Абу Бакра Асми — однієї з перших двадцяти осіб, які прийняли іслам.

Абу Бакр ібн Абд аль-Рахман ібн аль-Харіс — один із провідних вчених у галузі ісламського права першого століття.

Абу аль-Алія аль-Басрі — ще один із найвидатніших вчених-кораністів першого століття. Він вивчав Коран разом із халіфом Умаром, Убайєм ібн Каабом, Зайдом ібн Сабітом та Ібн Аббасом.  

Аль-Судді — ще один ранній вчений, який навчався у Ібн Аббаса.

Мухаммад ібн аль-Саїб аль-Калбі — ранній коментатор, який склав найдовший тафсір, написаний до його часу.

Катада ібн Ді’ама — один із найвидатніших ранніх коментаторів ісламу.

аль-Даххак ібн Музахім аль-Балхі — експерт з тафсіру першого століття.

Ікріма — раб Ібн Аббаса та знавець життя Мухаммеда.

Сам Ібн Аббас, засновник коранічних студій.

Саїд ібн Джубайр, один із провідних вчених-кораністів свого часу та один із найкращих учнів Ібн Аббаса. Деякі перекази Ібн Аббаса передаються через Саїда ібн Джубайра.

Непрямі докази існування «сатанинських віршів»:

Коран та хадиси Бухарі

Бухарі помер близько 870 року н. е. (навіть пізніше, ніж три з чотирьох перелічених джерел). Коли Мухаммед промовляв суру «Зірка», як язичники, так і мусульмани схилялися. (Бухарі, т. 3, книга 19, № 173, с. 100; т. 3, книга 19, № 176, с. 101; т. 6, книга 60, № 385–386, с. 364–365; Абу Дауд, т. 1, книга 2, розд. 481, № 1401, с. 369) Не згадується, щоб язичники схилялися під час будь-якого іншого читання Мухаммеда, тож чому вони мали б так охоче підкоритися саме цій сурі, тим більше що Бухарі та Абу Дауд НЕ зазначають, що ці язичники коли-небудь стали мусульманами, а це відбувалося ще до битв із цими мекканськими язичниками!

Крім того, у сурі 22:52 сказано: «Ми ніколи не посилали посланця чи пророка перед тобою, але коли він висловлював бажання, сатана вкидав у його бажання щось (марнославне); та Бог скасує все (марнославне), що вкидає сатана, і Бог підтвердить (та утвердить) Свої знамення;…»

У сурі 17:73–75 сказано: «І їхньою метою було відвернути тебе від того, що Ми тобі відкрили, щоб замінити Наше ім’я чимось зовсім іншим: (у такому разі), ось! Вони, безперечно, зробили б тебе (своїм) другом! І якби Ми не наділили тебе силою, ти б майже схилився до них трохи. У такому разі Ми б змусили тебе скуштувати подвійну частку (покарання) у цьому житті та рівну частку після смерті; і, крім того, ти б не знайшов нікого, хто б допоміг тобі проти Нас!»

Зверніть увагу, що хоча дехто стверджує, ніби сура 17:73–75 була ниспослана під час «Вознесіння Пророка», Табарі та Ібн Са’д писали, що сура 17:73–75 була ниспослана приблизно в час «сатанинських віршів». У мусульман навіть є спеціальний термін для позначення навіювань сатани, який приблизно вимовляється як «вісвас».

Дев’ять заперечень мусульман та відповіді на них

Заперечення мусульман № 1: Серед мусульманських вчених, які мовчали про «сатанинські вірші», — імам Муслім, автор «Сахіх аль-Муслім», Абу Дауд, Насаї, Ахмад ібн Ханбал та ібн Хішам.

Відповідь: В одній збірці хадисів є чимало речей, яких немає в інших збірках. Наприклад, у розширених хадисах Бухарі немає матеріалів про те, чому слід сплачувати закат, про покарання за накопичення багатства та про двох ангелів, які щоранку відвідують мусульманина, як це зазначено в «Сахіх Мусліма», т. 2, розд. 371, № 2205, с. 484. Як другий приклад, ми знаємо, що Ібн Хішам користувався збіркою Бухарі, але опустив частину про «сатанинські вірші». У своєму примірнику твору Ібн Ісхака Ібн Хішам зазначив, що вилучив те, що вважав недоречним. Якщо йому було занадто соромно включити це до тексту, це не є доказом того, що цього не відбувалося.

Заперечення мусульман № 2: Нібито «сатанинські вірші» не вписуються в контекст решти сури 53.

Відповідь: Слід пам’ятати, що сучасна частина не йшла слідом за «сатанинськими віршами», а, навпаки, замінила їх. Крім того, трапляються випадки, коли різні частини однієї сури були відкриті в різний час. З одного боку, аль-Вахіді зазначив, що Мухаммед прочитав текст аж до заключних слів. З іншого боку, ми також не знаємо, чи вся Сура «Зірка» (53) після 22-го вірша була написана одночасно. Вірші 51–53 здаються недоречними, оскільки звернені особисто до Мухаммеда.

Заперечення мусульман № 3: Сура 53:19–21 могла бути написана набагато раніше, ніж сури, які говорять про шепотіння сатани.

Відповідь: Табарі та ібн Са’ад стверджують, що вони були ниспослані одночасно із сурою 17:73–75. Сьогодні ніхто напевно не знає, коли саме було написано багато коранічних віршів. З іншого боку, навіть якщо ця сура була написана раніше, це не спростовує того, про що в ній йдеться. Якщо побожний мусульманин справді вірить у Коран, зокрема в сури 17:73–75 та22:52 , то він мусить вірити, що сатана додає щось до Корану. Джон Гілкріст у книзі «Мухаммед та релігія ісламу» (с. 120) зазначає: «Інший аргумент є слабким, оскільки немає конкретних доказів того, що перша частина сури 53 стосується міраджу [піднесення Мухаммеда], яке відбулося після еміграції до Абіссінії. Як уже було показано, вона майже напевно стосується одного з перших видінь Мухаммеда, кількість яких, згідно з самим Кораном, обмежується двома, що він мав на початку свого проповідницького служіння. На жаль, виявляється, що практично всі аргументи мусульман фактичного характеру проти цієї історії є настільки ж слабкими».

Заперечення мусульман № 4: «Сатанинські вірші» суперечать основним вченням про Єдиного Бога, які послідовно проповідував Мухаммед.

Відповідь: Не доведено, що Мухаммед був послідовним у всьому. Згадайте: у «Бухарі», т. 4, книга 54, розділ 10, № 490, с. 317; т. 4, книга 53, розділ 38, перед № 400, с. 266; т. 8, книга 53, розділ 38, № 400, с. 267 зафіксовано, що Мухаммед насправді певний час перебував під впливом злих сил. Крім того, біографи та інші, хто зафіксував це, все одно були мусульманами, тож ці історики доводять, що принаймні дехто слідував би за Мухаммедом, навіть якби він говорив неправду.

Заперечення мусульман № 5: Багато уривків у «Корані» стверджують, що Мухаммед не міг виголошувати жодних неправдивих слів, а отже, це суперечить тлумаченню, згідно з яким сатана втручається у його висловлювання. Наприклад,

Сура 10:15б: «Скажи: «Не мені, з власної волі, змінювати це: я слідую лише тому, що мені відкрито…»

Сура 41:42: «Жодна неправда не може наблизитися до нього ні спереду, ні ззаду: його ниспослано Тим, Хто сповнений Мудрості, гідним усієї хвали».

Сура 15:9: «Ми, без сумніву, ниспослали Послання; і Ми, безперечно, будемо охороняти його (від спотворення).»

Сура 60:44–46: «Якби він (Посланець) вигадав якесь слово від Нашого імені, Ми б, безперечно, схопили його за праву руку і тоді, безсумнівно, перерізали б артерію його серця»
Відповідь: З одного боку, стверджується, що «сатанинські вірші» вигадав не Мухаммед, а Сатана, і що захист Корану не виключає проникнення в нього помилкового вчення та його виправлення Аллахом. З іншого боку, якщо мусульманин тлумачить ці вірші так, що в посланні пророка ніколи не може з’явитися нічого помилкового, то, незалежно від «сатанинських віршів», це суперечило б згадкам у Корані про навіювання Сатани.

Крім того, це не єдиний випадок, коли аят Корану «повністю зник», оскільки був скасований. Сахіх Мусліма, т. 1, розд. 244, № 1433, с. 329–330 — це важливий хадис, оскільки він показує, що аят не лише був скасований, але й після скасування повністю зник. Отже, або:

а) Коран на скрижалі [у небі] містив ранішу версію, а пізніша версія відрізняється від тієї, що на скрижалі. Сучасні Корани відрізняються від небесної скрижалі.

б) Коран на скрижалі в небі містив пізнішу версію, а рання версія відрізняється від неї. Отже, оригінальне читання подавалося як таке, що відображає зміст небесної скрижалі, хоча насправді це була брехня.

То як же насправді? Скоріш за все, табличка [на небі], про яку йдеться в сурі 85:20–22, не зроблена з пластиліну.

Заперечення мусульман № 6: Можливо, Табарі збирав інформацію безкритично.

Відповідь: Хоча ми не маємо доказів цієї гіпотези, про це писали й інші три біографи. Двоє з них, безперечно, були ранішими за Табарі, тож навіть якби виявилося, що Табарі був некритичним, це суттєво нічого не змінило б, оскільки ми все одно маємо інших трьох. Мусульманин, можливо, хотів би, щоб усі ранні біографи Мухаммеда мали такі серйозні недоліки, але численні джерела свідчать про їхню точність.

Крім того, Табарі не приймав усе безкритично. Наприклад, у 1-му томі на стор. 532 він наводить багато мусульманських переказів про Адама та Єву, які він дізнався від людей Тори. Він цитує багато з них, але зазначає, що ставиться обережно до надійності цих хадисів. (З книги Барбари Фрейє Стовассер «Жінка в Корані, традиції та їхнє тлумачення», стор. 28.)

Заперечення 7 сунітських мусульман: Авторитетні хадиси не згадують про це безпосередньо.

Відповідь: Бухарі, т. 3, книга 19, розділ 42, № 173, с. 100; т. 3, книга 19, розділ 43, № 176, с. 101; т. 6, книга 60, розділи 286–287, № 385–386, с. 364–365; Абу Дауд, т. 1, книга 2, розділ 481, № 1401, с. 369, згадує про те, як мешканці Мекки схилялися, коли чули суру 53. Інакше важко пояснити, що такого було в цій сурі, що язичники схилялися саме перед нею, а перед жодною іншою — ні. Сам Коран також згадує про «шепоти» сатани.

Заперечення сунітських мусульман № 8: Шейх аль-Альбані у своїх книгах про ланцюжок переказників хадисів зазначив, що докази існування «сатанинських віршів» мають недосконалий ланцюжок переказу (існад).

Відповідь: На сайті http://answering-islam.org/Responses/ Saifullah/sverses.htm зазначено: «Щодо аль-Альбані, мені відомо, що останнім часом він сильно дискредитувався через помилки щодо існадів: він навіть пише в одній книзі, що якийсь існад є правильним, а в іншій — що він неправильний! Книга «Аль-Альбані без маски» авторства Сайф ад-Діна Ахмеда ібн Мухаммада Амірул-Іслама наводить безліч прикладів. На задній обкладинці зазначено: «Ця книга є аналітичним дослідженням одного з найвидатніших шейхів хадисів (Мухаммада Насіруддіна аль-Альбані) сучасного ісламського руху, відомого як «салафія». Автор наочно продемонстрував суперечливість поглядів аль-Альбані, посилаючись на оригінальну працю арабською мовою («Танакадат аль-Альбані аль-Вадіхат») відомого йорданського вченого-хадисознавця — шейха Хасана ібн Алі аль-Саккафа».

Заперечення мусульман № 9: Немусульмани критикують Мухаммеда та іслам.

Відповідь: Ця подія не була вигадана немусульманами, а була задокументована самими мусульманами. Ці побожні мусульмани мали доступ до джерел, більш давніх, ніж ті, що є у мусульман сьогодні. Закривати очі на те, що критикує вашу точку зору, лише тому, що це критикує вашу точку зору, несумісно з прагненням слідувати істині. Оскільки християни заявляють, що навчають істини, ми маємо обов’язок вказати на фальшивого пророка. Ми робимо це не з ненависті чи егоїстичних мотивів, а з любові та бажання побачити, як мусульмани відвернуться від свого фальшивого вчення, звернуться до справжнього Ісуса та приєднаються до нас у радості на Небі з Богом істини.

Що робити далі?

Самі мусульмани не дійшли згоди щодо того, чи були ці сатанинські слова спочатку в Корані.

Варіант 1: А що, якщо Мухаммед насправді говорив як пророк про заступництво дочок Аллаха? Тоді, як мінімум, це зробило б Мухаммеда на певний час фальшивим пророком.

Варіант 2: А що, якщо Мухаммед ніколи не промовляв цих сатанинських віршів? Тоді всі четверо ранніх біографів Мухаммеда погодилися з помилкою, що Мухаммед був фальшивим пророком. Деякі люди свідомо вирішують слідувати за чимось, навіть якщо вірять, що лідер говорив слова сатани. Навіть якщо це було б правдою, що робити з коранічними віршами про шепоти сатани, які отримував Мухаммед?

У будь-якому разі іслам вчить, що Аллах дозволяє, щоб Його слова все одно жахливо перекручувалися, і Аллах дозволяє Своїм щирим послідовникам сприймати хибні шляхи за шлях істини. Це тому, що Коран у сурі 43:44–45 вказує, що всі попередні пророки мали те саме послання. Насправді, сура 41:43 говорить, що до Мухаммеда не було послано нічого такого, чого б не було послано також попереднім пророкам. Отже, для мусульманина або

а) Аллах допустив спотворення Свого послання ще до цього,

б) або саме Коран є спотвореним посланням.

У будь-якому разі, як стверджує іслам, Аллаху не можна довіряти у збереженні Його Слова від значних доктринальних змін.

Довіряйте Богові

Всемогутній Бог має силу зберегти Своє послання. Люди повинні більше довіряти Богу.

Довіряйте тому, що Бог зберіг Своє Слово. Сура 5:46-48 говорить, що Ісус підтвердив Тору (у Свій час), Бог послав Писання євреям і християнам, і навіть за часів Мухаммеда вони могли перевірити істину за допомогою нього. Сури3:48 та 5:110-111 показують, що Ісус мав Тору та Євангеліє. Учні Ісуса також були натхненні. У Біблії Ісая 59:21; 40:8; Пс. 119:89 показано, що Боже Слово залишається незмінним навіки. Його Слово спочатку було без жодної помилки, і воно збереглося безпомилково (без істотних помилок) аж до сьогодні. (Іс. 55:11; 1 Петра 1:23-25; Пс. 119:89, 91, 144, 160).

Будьте впевнені, що Бог хоче, щоб ви слідували істині й прийшли до Нього. Бог бажає, щоб ніхто не загинув (Єзекіїль18:23 , 32; 2 Петра 3:9). Усі мають підкорятися Євангелію Ісуса Христа, як сказано у 2 Солунян 1:8.

Не покладайтеся на смертних людей. Не довіряйте тим, хто хоче відвернути вас від Бога. Насправді, не вважайте себе мудрим (Приповісті 3:7). Натомість: «Довіряй Господу всім серцем своїм і не покладайся на власний розум; у всіх своїх шляхах визнавай Його, і Він вирівняє твої стежки». (Приповісті 3:5-6) Чи вірите ви, що Бог вирівняє ваші стежки, якщо ви визнаєте Його?

Довіряй Ісусу; Він від Бога, і Боже послання збережене. Ісус не є злодієм чи розбійником (Івана 10:8-10). Вір, що Ісус віддав Своє життя як викуп (Матвія20:28 ), щоб стати жертвою за гріхи (Римлян 8:3), через Свою кров, пролиту на хресті (Євр.10:19 ).

Повір у Господа Ісуса, і ти будеш спасений (Дії16:31 ). «… „Кожен, хто вірує в Нього, не зазнає сорому“» (Римлянам10:11 ). Тож довірся Богові й віруй, що Він вірно веде тебе. Він не допустив спотворення Свого вічного Слова, тому Біблія є надійним джерелом. Зверни своє життя до Христа, і Він дасть тобі мир та втіху. www.MuslimHope.com.

Ось що сказав один християнський апологет.

На твердження, що вираз «чи не чули ви» може мати лише зневажливий характер, я навів вірш із Корану, де ця фраза вживається у значенні «ясний доказ від Бога», і зазначив, що Коран не може говорити негативно про ясний доказ від Бога. У відповідь на його твердження, що мусульмани ніколи не жили в Абіссінії в мекканський період, я сказав, що це загальновідомий факт мусульманської історії. Потім я навів перелік із восьми джерел, які згадують «Сатанинські вірші», і вказав на хадис у збірці аль-Бухарі, який підтверджує цю подію (що спростувало його твердження про те, що цю подію неможливо знайти в хадисах).

Дисертація Шахаба, с. 17

Див. все на с. 51 у

Книга 224 долари

http://www.keenzo.com/showproduct.asp?ID=3287146

автор — Стівен М. Моррісон, доктор філософії.