< Хадиси Бухарі

Сотні тисяч хадисів (переказів) нібито розповідають про вчення та вчинки Мухаммеда та його найближчих послідовників. Ранні мусульмани ретельно їх вивчали, намагаючись з’ясувати, які з них є справжніми. Існує шість збірок хадисів, які суніти вважають «сахіх», тобто автентичними та авторитетними. Вони вважаються ними майже такими ж важливими, як і сам Коран. Найоб’ємнішим є дев’ятитомник «Сахіх аль-Бухарі», що містить 7 275 хадисів. Нижче наведено уривки зі збірки Бухарі, які можуть зацікавити як мусульман, так і немусульман. Ці цитати взяті з перекладу «Значення Сахіх аль-Бухарі» (арабська-англійська) доктора Мухаммада Мушина Хана з Ісламського університету Медіни аль-Мунаввара в Саудівській Аравії.

Відсутність поклоніння Мухаммеду

«Тоді Абу Бакр прочитав Ташаххуд (тобто: ніхто не має права на поклоніння, окрім Аллаха, а Мухаммед є Посланцем Аллаха)... Абу Бакр сказав: «Амма ба’ду, хто з вас поклонявся Мухаммеду, той знає, що Мухаммед помер, але хто поклонявся Аллаху, той знає, що Аллах живий і ніколи не помре. Аллах сказав: «Мухаммед — не більше ніж Посланець»» Бухарі, т. 2, книга 23 (Книга похорону), розд. 3, № 333, с. 188–189.

Проте мусульмани дуже високо шанували Мухаммеда. «Клянуся Аллахом, що коли Посланець Аллаха плював, то слина падала на руку одного з (тобто сподвижників Пророка), який втирав її собі в обличчя та шкіру; якщо він наказував їм щось, вони негайно виконували його накази; якщо він здійснював обмивання, вони змагалися за те, щоб забрати залишки води; а коли вони розмовляли з ним, то знижували голос і з поваги не дивилися йому постійно в обличчя». Бухарі, т. 3, книга 50 («Умови»), розд. 13, № 891, с. 564–565.

Заборона на вживання алкогольних напоїв

«Переказала Аїша [дружина Мухаммеда]: Пророк сказав: «Усі напої, що викликають сп’яніння, є харам (забороненими) для вживання». Бухарі, т. 1, книга 4 (Книга про обмивання), розд. 75, № 243, с. 153.

«Передав Абу Хурайра: „Пророк сказав: „Перелюбник у той момент, коли він вступає у незаконний статевий акт, не є віруючим; і людина, коли вона вживає алкогольний напій, не є віруючим; і злодій у момент крадіжки не є віруючим“». Бухарі, т. 7, книга 69 (Книга про напої), розд. 1, № 484, с. 339.

Мусульманам також заборонено продавати вино, ідолів та свинину. Сахіх Муслім, т. 3, книга 9 (Книга про торгівлю), розд. 621–622, № 3835–3840, с. 828–830. Вони не можуть купувати, продавати чи перевозити вино. Ібн-і-Маджа, т. 4, книга 30 (Книга про напої), № 3380–3381, с. 493–494; т. 4, книга 30, № 3382, с. 494. Продаж алкоголю заборонено в Бухарі, т. 1, книга 8 (Книга про молитву), розд. 73, № 449, с. 267.

Чи показав Мухаммед, як Місяць розколовся навпіл?

«Язичники вимагали від Пророка, щоб він показав їм чудо. Пророк показав їм розколювання Місяця. Передав Абдуллах ібн Масуд: За життя Пророка Місяць розколовся на дві частини, і тоді Пророк сказав: «Будьте свідками (цього)». Бухарі, т. 4, книга 56 («Чесноти та заслуги Пророка та його сподвижників»), розділ 26, № 830, с. 533.

«Передав Анас, що мешканці Мекки попросили Посланця Аллаха показати їм чудо, і він показав їм розколювання Місяця». Бухарі, т. 4, книга 56 («Чесноти та заслуги Пророка та його сподвижників»), розд. 26, № 831, с. 533.

«Передав Ібн 'Аббас: Місяць розколовся на дві частини за життя Пророка». Бухарі, т. 4, книга 56 (Чесноти та заслуги Пророка та його сподвижників), розд. 26, № 832, с. 534.

Зірки призначені для того, щоб вражати дияволів?

«Ці зірки створені з трьома цілями: як прикраса неба, як снаряди для ураження дияволів та як орієнтири для мандрівників. Тож якщо хтось намагається знайти інше тлумачення, він помиляється і лише марнує свої зусилля...» Бухарі, т. 4, книга 54 («Початок творіння»), розд. 3, примітка перекладача перед № 421, с. 282.

Пам’ять Абу Хурайри

«Передав Абу Хурайра: Я сказав: „О Посланцю Аллаха! Я чую від тебе багато переказів, але забуваю їх“. Він сказав: „Розстели своє покривало“. Я розстелив своє покривало, і він рухав обома руками, ніби набираючи щось, висипав їх на покривало і сказав: „Оберни це“. Я обгорнув ним своє тіло, і відтоді я ніколи не забув жодного хадису». Бухарі, т. 4, книга 56 («Чесноти та заслуги Пророка та його сподвижників»), розділ 27, № 841, с. 538. Також Бухарі, т. 9, книга 92 («Дотримання Корану та традицій Пророка»), розд. 22, № 452, с. 332; т. 1, книга 3 («Книга знань»), розд. 43, № 119, с. 89.

Сатана у вашому носі

«Передав Абу Хурайра: Пророк сказав: „Якщо хтось із вас прокинеться зі сну і виконає обмивання [ритуальне очищення], він повинен вимити ніс, вливши в нього воду, а потім тричі висякавшись, бо сатана перебував у верхній частині його носа всю ніч“»(1) У примітці перекладача (1) сказано: «Ми повинні вірити, що сатана справді перебуває у верхній частині носа людини, хоча ми й не можемо уявити, як саме це відбувається, адже це стосується невидимого світу, про який ми нічого не знаємо, окрім того, що Аллах повідомляє нам через Свого Посланця». Бухарі, т. 4, книга 54 («Початок творіння»), розд. 10, № 516, с. 328.

Віра в Мухаммеда, коли навколо літають мухи

«Передав Абу Хурайра: Пророк сказав: „Якщо домашня муха впаде у напій когось із вас, той повинен занурити її (у напій), бо одне з її крил несе хворобу, а інше — ліки від цієї хвороби“». Бухарі, т. 4, книга 54 («Початок творіння»), розд. 16, № 537, с. 338. Див. також Абу Дауд, т. 3, книга 21 («Книга про їжу»), № 3835, с. 1080.

«Передав Абу Хурайра: Посланець Аллаха сказав: «Якщо муха впаде у посуд когось із вас, нехай він занурить її цілком (у посуд), а потім викине, бо в одному з її крил є хвороба, а в іншому — зцілення (1) (протиотрута від неї), тобто ліки від цієї хвороби». Бухарі, т. 7, книга 71 («Книга про медицину»), розд. 58, № 673, с. 452–453.

У примітці перекладача (1) зазначено: «З медичної точки зору зараз добре відомо, що муха переносить деякі збудники хвороб на певних частинах свого тіла, як згадував Пророк (приблизно 1400 років тому, коли люди знали дуже мало про сучасну медицину). Так само Аллах створив організми та інші механізми, які знищують ці патогени, наприклад, грибок пеніциліну вбиває патогенні організми, такі як стафілококи та інші тощо. Нещодавно під наглядом були проведені експерименти, які вказують на те, що муха переносить хворобу (патогени) разом із протиотрутою від цих організмів. Зазвичай, коли муха торкається рідкої їжі, вона заражає її своїми патогенами, тому її слід занурити у рідину, щоб вивільнити також протиотруту для цих патогенів, яка діятиме як противага їм. Щодо цієї теми я також написав через свого друга до доктора Мухаммада М. Ель-Самахі, завідувача кафедри хадисів в Університеті Аль-Азхар у Каїрі (Єгипет), який написав статтю щодо цього хадису; стосовно медичних аспектів він зазначив, що мікробіологи довели: у черевці мухи як паразити живуть подовжені дріжджові клітини, які, щоб повторити свій життєвий цикл, висуваються крізь дихальні трубочки мухи; і якщо муху занурити в рідину, ці клітини лопаються в рідині, а їхній вміст є протиотрутою від збудників хвороб, яких переносить муха».

Майже всі сучасні лікарі, якщо вони не мусульмани, посміялися б над тим, щоб навмисно занурити муху у свій напій.

Мухаммед не був безгрішним

«Передав Абу Хурайра: … Що ти говориш у паузі між такбіром і читанням? Пророк сказав: … О Аллаху! Відділи мене від моїх гріхів (провин), як Схід і Захід відокремлені один від одного, і очисти мене від гріхів, як білий одяг очищається від бруду (після ретельного прання). О Аллаху! Змий мої гріхи водою, снігом і градом». Бухарі, т. 1, книга 12 («Особливості молитви»), розд. 8, № 711, с. 398. Див. також суру 40:55; 48:1–2, а також Бухарі, т. 1, книга 2 («Віра»), розд. 13, № 19, с. 23; т. 1, книга 12 («Особливості молитви»), розд. 57, № 781, с. 434; т. 6, книга 60 («Книга коментарів»), розд. 3, № 3, с. 4; т. 8, книга 75 («Молитви»), розд. 3, № 319, с. 213.

Одного разу Мухаммед був зачарований (під впливом чаклунства)

«Переказала Аїша: На Пророка було накладено чари, через що він почав уявляти собі, ніби робить те, чого насправді не робив. Одного дня він довго молився (Аллаху), а потім сказав: «Я відчуваю, що Аллах надихнув мене, як вилікуватися»...» Бухарі, т. 4, книга 54 («Початок творіння»), розд. 10, № 490, с. 317. Див. також т. 4, книга 53 («Обов’язок хумусу»), розд. 34, № 400, с. 267; т. 8, книга 73 («Гарні манери»), розд. 56, № 89, с. 56–57; т. 8, книга 75 («Книга молитов»), розд. 59, № 400, с. 266–267. Т. 7, № 658–660, с. 441–443. Див. також «Сахіх Муслім», т. 2, книга 4 («Книга про салат»), розділ 309, № 1888, с. 411

Мухаммед був зачарований. Розповідала Аїша: Пророк протягом такого-то часу продовжував уявляти, ніби мав статеві стосунки зі своєю дружиною, хоча насправді цього не було. Одного дня він сказав мені: «О Аїша! Аллах дав мені відповідь щодо справи, про яку я Його запитував. До мене прийшли двоє чоловіків: один із них сів біля моїх ніг, а інший — біля моєї голови. Той, що біля моїх ніг, запитав того, що біля моєї голови (вказуючи на мене): «Що сталося з цим чоловіком?» Той відповів: «Він перебуває під впливом чаклунства». Перший запитав: «Хто наклав на нього чари?» Інший відповів: «Лубайд ібн А’сам». Перший запитав: «Який матеріал (він використав)?» Той відповів: «Шкірка пилку чоловічої фінікової пальми з гребінцем і волоссям, що до неї прилипло, яку зберігали під каменем у колодязі Дхарван». Тоді Пророк пішов до того колодязя і сказав: «Це той самий колодязь, який мені показали у сні. Верхівки його фінікових пальм схожі на голови дияволів, а вода — на настій хни»…Аїша додала: «(Чарівник) Лубайд ібн А’сам був чоловіком із племені Бані Зурайк, союзником євреїв». Бухарі, т. 8, книга 73 («Гарні манери»), розд. 56, № 89, с. 57. Див. також Бухарі, т. 8, книга 75 («Книга молитов»), розд. 59, № 400, с. 266

Дочки Аллаха

У Аравії до появи Мухаммеда його плем’я, курайшити, вірило в бога на ім’я Аллах (або Аль-Ілах), який мав трьох дочок: Аль-Лат, Аль-Узза та Манат.

«Передав Урва, … щодо ансарів, які вступали в іхрам для поклоніння ідолу на ім’я «Манат», якому вони поклонялися в місці під назвою Аль-Мушаллал…» Бухарі, т. 2, книга 26 («Хадж»), розділ 78, № 706, с. 413.

«Цей аят був ниспосланий у зв’язку з ансарами, які вступали в стан іхраму заради ідола Манат, який був встановлений поруч із місцем під назвою Кудаїд...» Бухарі, т. 3, книга 27 («Паломництво Умра»), розд. 10, № 18, с. 11. Аль-Лат та Аль-Узза згадуються у Бухарі, т. 8, книга 74 («Книга про прохання дозволу на вхід»), розділ 52, № 314, с. 209; т. 5, № 375, с. 259

Скасовані аяти Корану

«Тоді Аллах відкрив нам аят, який згодом був серед скасованих». Бухарі, т. 5, книга 59 («Книга військових походів»), розд. 27, № 416, с. 288.

«Передав Анас ібн Малік: ... Щодо тих, хто загинув у Бір-Мауні, був ниспосланий аят Корану, який ми раніше читали, але який згодом був скасований. Цей аят звучав так: «Повідомте нашому народу, що ми зустрілися з нашим Господом. Він задоволений нами, і Він зробив нас задоволеними». Бухарі, т. 4, книга 52 («Книга джихаду»), розд. 19, № 69, с. 53. Див. також «Історію» аль-Табарі, т. 7, с. 156. Сьогодні цей аят відсутній у Коранах.

Інші згадки про скасовані аяти містяться у Бухарі, т. 4, книга 52 (Книга про джихад), розд. 8, № 57, с. 45, Бухарі, т. 4, книга 52 (Книга про джихад), розд. 184, № 299, с. 191, та Бухарі, т. 5, книга 59 (Книга про військові походи), розд. 27, № 421, с. 293 — у всіх них повторюється те саме щодо цього самого вірша.

Одного разу Мухаммед пішов на компроміс і сказав щодо дочок Аллаха в сурі 53:19, що «на їхнє заступництво слід сподіватися». Мухаммед сказав, що ми повинні сподіватися на допомогу цих трьох ідолів.

Послідовники Мухаммеда були вражені тим, що він це сказав. Пізніше Мухаммед змінив свою позицію і заявив, що його обдурив Сатана. Ці аяти були скасовані або вилучені. Мусульманські вчені називають їх «сатанинськими аятами». Цікаво прочитати мусульманські пояснення того, як справжній пророк міг сказати таке.

Порівняння з Ісусом

У одному християни та більшість мусульман сходяться на думці: Ісус був безгрішним. Для порівняння прочитайте про життя Ісуса в Євангеліях.

Мухаммед і торгівля рабами

«Передав Анас ібн Малік: Посланець Аллаха перебував у подорожі, і з ним був чорношкірий раб на ім’я Анджаша, який гнав верблюдів...» Бухарі, т. 8, книга 73 («Гарні манери»), розд. 95, № 182, с. 117.

«Передав Анас: … І Анджаша, раб Пророка [Мухаммеда], гнав їхніх верблюдів…» Бухарі, т. 8, книга 73 («Гарні манери»), розд. 111, № 221, с. 142.

«Передав Джабір ібн 'Абдуллах: Один чоловік з-поміж нас оголосив, що його раб буде звільнений після його смерті. Пророк покликав того раба й продав його(1). Раб помер того ж року». У примітці до (1) зазначено: «Той, хто мав звільнити раба, був у скруті, тож Пророк продав раба за нього, дозволивши йому скасувати свою обіцянку звільнити раба після своєї смерті». Бухарі, т. 3, книга 45 («Книга про застави в місцях, заселених постійним населенням»), розд. 9, № 711, с. 427.

«Тоді чоловік на ім’я Ріфаа бін Зайд… подарував Посланцю Аллаха раба на ім’я Мід’ам». Бухарі, т. 8, книга 78 («Книга про присяги та обітниці»), розд. 33, № 698, с. 455.

«Продаж мудаббара (тобто раба, якому господар пообіцяв звільнення після своєї смерті)». (433) Передав Джабір: Пророк продав мудаббара (від імені його господаря, який ще був живий і потребував грошей)». Бухарі, т. 3, книга 34 («Книга про продаж, тобто угоди»), розд. 112, № 433 та попередні, с. 238.

«Один чоловік з племені Ансарі зробив свого раба мудаббаром, і крім нього він не мав іншого майна. Коли Пророк про це дізнався, він сказав (своїм сподвижникам): «Хто хоче купити його (тобто раба) для мене?» Ну’аїм ібн ан-Наххам купив його за вісімсот дирхамів». Бухарі, т. 8, книга 79 («Книга спокутування невиконаних клятв»), розд. 7, № 707, с. 464.

«Передав Аммар: Я бачив Посланця Аллаха, і з ним не було нікого, крім п’яти рабів, двох жінок та Абу Бакра (тобто це були єдині на той час новонавернені до ісламу)». Бухарі, т. 5, книга 57 («Спутники Пророка»), розд. 6, № 12, с. 8.

«Він [Ібн аз-Зубайр] надіслав їй [Аїші] десять рабів, яких вона звільнила як спокуту за (недотримання) своєї обітниці. Аїша звільнила ще більше рабів з тією ж метою, аж поки не звільнила сорок рабів. Вона сказала: «Якби ж я тоді, коли давала обітницю, визначила, що робитиму в разі її невиконання, то зробила б це з легкістю»»(1)

У примітці (1) сказано: «Аїша не вказала, що вона зробить, якщо не дотримається своєї обітниці, тому вона звільнила стільки рабів, щоб бути впевненою в достатності свого спокутування». Бухарі, т. 4, книга 56 («Чесноти та заслуги Пророка та його сподвижників»), розд. 2, № 708, с. 465.

«А 'Ата не любив дивитися на тих рабинь, яких продавали в Мецці, якщо тільки не мав наміру їх купити». Бухарі, т. 8, книга 74 («Книга про прохання дозволу»), розд. 2, № 246, с. 162.

Статеві стосунки з рабинями та полоненими

«Чи можна подорожувати з рабинею, не знаючи, чи вона вагітна, чи ні? Аль-Хасан не бачив нічого поганого в тому, що її господар цілує її або пестить.

Ібн 'Умар сказав: «Якщо рабиню, яка придатна для статевих стосунків, дарують комусь, продають або звільняють [випускають на волю], її господар не повинен вступати з нею у статеві стосунки, доки вона не матиме одного менструального циклу, щоб переконатися у відсутності вагітності; для незайманої дівчини такої необхідності немає».

«Ата сказав: „Немає нічого поганого в тому, щоб пестити свою вагітну (1) рабиню, не вступаючи з нею в статевий акт. Аллах сказав: „За винятком своїх дружин та тих (жінки-полонянки), якими володіють їхні праві руки (бо в цьому випадку їх не можна звинувачувати).“» У примітці (1) зазначено: «Вагітна від іншого чоловіка, а не від свого нинішнього господаря». Бухарі, т. 3, книга 34 (Книга про продаж, тобто угоди), розд. 113 після № 436, с. 239–240. (Той самий 'Ата, що й попередньо.)

«Передав Абу Саїд аль-Худрі, що, сидячи з Посланцем Аллаха, він сказав: „О Посланцю Аллаха! Ми отримуємо жінок-полонених як свою частку трофеїв, і нас цікавить їхня ціна. Яка твоя думка щодо перерваного статевого акту?“ [сексуальна практика] Пророк сказав: „Ви справді це робите? Краще вам цього не робити, адже жодна душа, яку Аллах призначив існувати, не залишиться нествореною». Бухарі, т. 3, книга 34 (Книга про продаж, тобто угоди), розд. 111, № 432, с. 237.

«Переказав Ібн Мухайріз: Я увійшов до мечеті, побачив Абу Саїда аль-Худрі, сів поруч із ним і запитав його про аль-'азл (тобто перерваний статевий акт). Абу Саїд сказав: «Ми вирушили з Посланцем Аллаха на газва [битву] проти Бану аль-Мусталік, і нам дісталися полонені з числа арабських полонених; ми прагнули жінок, і цнотливість стала для нас важким випробуванням, тож ми полюбили практикувати перерваний статевий акт. Тож коли ми мали намір здійснити перерваний статевий акт, ми сказали: „Як ми можемо це зробити, не запитавши Посланця Аллаха, який перебуває серед нас?“ Ми запитали (його) про це, і він сказав: «Краще вам цього не робити, бо якщо якась душа до Дня Воскресіння призначена існувати, то вона існуватиме». Бухарі, т. 5, книга 59 (Книга військових походів), розд. 31, № 459, с. 317. Це збігається з тим, що наведено в Бухарі, т. 8, книга 77 (Книга про аль-Кадр), розд. 3, № 600, с. 391. Іншими словами, що має статися — те й станеться, тож не варто штучно зупинятися на півдорозі. Мухаммед ніколи не засуджував сексуальне домагання до полонених або рабинь, які належали чоловікові.

Аїша та Зайнаб бінт Джахш

«Розповідав батько Хішама: Хадіджа померла за три роки до того, як Пророк вирушив до Медини. Він пробув там близько двох років, а потім одружився з Аїшею, коли їй було шість років, і вступив з нею у шлюб, коли їй виповнилося дев’ять років». Бухарі, т. 5, книга 58 («Заслуги Ансарів»), розд. 43, № 236, с. 153. Див. т. 5, книга 58 («Заслуги ансарів»), розд. 43, № 234, с. 152.

Зайнаб бінт Джахш була одружена з прийомним сином Мухаммеда, доки Мухаммед не проголосив суру, згідно з якою вона мала розлучитися з його сином і вийти заміж за Мухаммеда. Зайнаб «зазвичай хвалилася перед іншими дружинами Пророка і казала: „Аллах одружив мене (з Пророком) на Небесах“». Бухарі, т. 9, книга 93 («Монотеїзм»), розд. 22, № 517, с. 382; також книга 93 («Монотеїзм»), розд. 22, № 516, 518, с. 381–383. Іншими словами, вічно існуючий, нестворений небесний Коран згадав про шлюб Зайнаб.

Іслам і жінки

«“Як хтось із вас може бити свою дружину так, як б’є верблюда-жеребця, а потім обіймати її (спати з нею)?” І Хішам сказав: “Так, як він б’є свого раба”». Бухарі, т. 8, книга 73 (Книга добрих манер), розд. 43, № 68, с. 42.

«Передав Абу Хурайра: Посланець Аллаха сказав: „Ставтеся до жінок добре, бо жінка створена з ребра, а найвигнутіша частина ребра — це його верхня частина, тож якщо ви спробуєте її випрямити, вона зламається; але якщо ви залишите її такою, як є, вона залишиться вигнутою. Тож ставитеся до жінок лагідно». Бухарі, т. 4, книга 55 (Книга пророків), розд. 1, № 548, с. 346.

«Передав Абдуллах ібн Кайс аль-Ашарі: Пророк сказав: „Намет (у Раю) подібний до порожнистої перлини, висота якої становить тридцять миль, і в кожному кутку цього намету віруючий матиме родину, яку не бачитимуть інші“». Бухарі, т. 4, книга 54 (Книга про початок творіння), розд. 7, № 466, с. 306.

Жінки в очах ісламського права

«Передав Абу Саїд аль-Худрі: Пророк сказав: „Хіба свідчення жінки не дорівнює половині свідчення чоловіка?“ Жінки відповіли: „Так.“ Він сказав: „Це через недосконалість розуму жінки.“» Бухарі, т. 3, книга 48 (Книга свідків), розд. 12, № 826, с. 502.

«Він [Мухаммед] сказав: „Ніколи не досягне успіху той народ, який поставить жінку своїм правителем“». Бухарі, т. 9, книга 88 (Книга про випробування), розд. 18, № 219, с. 171.

Тимчасовий шлюб (Мута)

«Передав Алі ібн Абі Таліб: У день Хайбара Посланець Аллаха заборонив му’а (тобто тимчасовий шлюб) та вживання м’яса осла». Бухарі, т. 5, книга 59 (Книга військових походів), розд. 37, № 527, с. 372. Про це також йдеться у Бухарі, т. 7, книга 62 (Шлюб), розд. 32, № 50, 52, с. 36, 37. Більшість, але не всі сунітські мусульмани не практикують тимчасових шлюбів, тоді як багатьох шиїтських мусульман навчають, що це допустимо.

Расові відносини та володіння Мухаммедом чорношкірими рабами

«Передав Анас: Пророк сказав: „Слухайте й підкоряйтеся (своєму вождю), навіть якщо вашим вождем стане ефіоп, голова якого схожа на родзинку“». Бухарі, т. 1, книга 11 («Книга заклику до молитви»), розд. 54, № 662, с. 375 (також Ібн-і-Маджа, т. 4, книга 24 («Книга джихаду»), розд. 39, № 2860, с. 196) Бухарі, т. 1, книга 11 (Книга про заклик до молитви), розд. 55, № 664, с. 376, говорить те саме.

Як зазначалося раніше, Мухаммед був рабовласником, який мав у власності принаймні одного чорношкірого раба. (Бухарі, т. 6, книга 60, розділ 316, № 435, с. 407; т. 9, книга 91 («Книга відомостей, наданих правдивою особою»), розділ 3, № 368, с. 275) Мухаммед продав двох чорношкірих рабів, щоб викупити іншого раба, який прийняв іслам, як зазначено в «Ібн-і-Маджа», т. 4, книга 24 («Книга джихаду»), розд. 41, № 2869, с. 202. Ось цитати.

«Тоді я одягнувся й пішов до оселі Посланця Аллаха, і ось, він перебував у своїй верхній кімнаті, на першому щаблі до якої сидів чорношкірий раб Посланця Аллаха». (Бухарі, т. 6, книга 60, розд. 316, № 435, с. 407)

«Передав Умар: я прийшов, і ось Посланець Аллаха перебував у машробі (кімнаті з балконом), а чорношкірий раб Посланця Аллаха стояв нагорі сходів». (Бухарі, т. 9, книга 91, розд. 3, № 368, с. 275)

Цей випадок цікавий тим, що Мухаммед купив раба, який прийняв іслам (ймовірно, щоб звільнити його). Замість того, щоб заплатити колишньому господареві готівкою, Мухаммед продав двох своїх чорношкірих рабів. Про расу першого раба не згадується, але з якоїсь причини вважалося важливим зазначити, що двоє рабів, яких продав Мухаммед, були чорношкірими, і щоб купити одного раба, знадобилося двоє з них.

«Як повідомляється, Джабір (нехай Аллах буде задоволений ним) сказав, що прийшов раб і присягнув на вірність Святому Пророку (мир йому і благословення Аллаха) з метою еміграції (Хіджри), а Святий Пророк (мир йому і благословення Аллаха) не знав, що той був рабом. Потім прийшов його господар, шукаючи його, після чого Святий Пророк (мир йому і благословення Аллаха) сказав: «Продай його мені». Тож він обміняв його на двох чорношкірих рабів. Після цього він [Мухаммед] більше ні від кого не приймав присяги на вірність, доки не запитував: «Чи є він рабом?» (Ібн-і-Маджа, т. 4, книга 24 (Книга джихаду), розд. 41, № 2869, с. 202)

Хадиси Бухарі в Інтернеті можна знайти за адресою

http://cwis.usc.edu/dept/MSA/fundamentals/hadithsunnah/bukhari/

та www.usc.edu/dept/MSA/fundamentals/hadithsunnah/

Коментар для християн

Хоча ви, можливо, відчуваєте велике благословення від того, що вам не доводиться вірити в ці речі та дотримуватися їх, не виявляйте гордості. Якби не Божа благодать, ви могли б опинитися в такому рабстві, де б вважали, що мусите робити ці речі, аби догодити Богу. Ваші друзі-суніти, можливо, не дуже добре знають свої власні писання і можуть не знати про ці речі. Покажіть їм це і запитайте, чи справді вони хочуть мати до цього стосунок.

Бог хоче, щоб ми любили Його; Він прагне наших сердець і розуму, а також нашої поведінки та вчинків. Він не хоче, щоб ми вірили в нечисті обряди з мухами чи нечисті вчинки щодо полонених і рабинь. Бог хоче, щоб ми слідували тому, чого Він навчив нас у Своєму Слові — Біблії — та через Ісуса, який був не просто пророком, а якого Ісая назвав Еммануїлом (Бог з нами).